Поделиться Поделиться

Зовнішні фактори економічного росту та система його показників і оцінок

Основне

У сучасних умовах інтернаціоналізації господарського життя суттєво змінилося місце і підвищилася роль МЕВ у розвитку суспільства. Під їх впливом змінюється структура національних господарств, зростає їх технічний і економічний рівень. Усе більшою мірою задоволення потреб населення та господарської діяльності здійснюється через систему МЕВ. Зокрема, зовнішньоторговий обмін товарами і послугами становить нині третину ВВП країн світу. Таким чином кожен шостий товар потрапляє до споживача через канали світової торгівлі. В сучасних умовах різко підвищилися динамізм і масштаби міграції населення як визначального фактора виробництва, що також внесло суттєві корективи в соціально-економічну політику значної частини країн і цілих регіонів. Разом з тим актуалізувались проблеми економічної безпеки країн у зв'язку з активізацією практично всіх форм міжнародної економічної діяльності.

Після опрацювання матеріалів даної теми ви:

- будете орієнтуватися в багатовекторній системі впливу МЕВ на національні економіки;

- навчитеся користуватися основними показниками відносно ролі зовнішньоекономічного фактора в розвитку національних економік;

- з'ясуєте головні закономірності та тенденції розвитку сучасних МЕВ;

- отримаєте інформацію стосовно поняття "відкрита економіка".

План

1. МЕВ у розвитку національної економіки та проблеми економічної безпеки.

2. Головні показники, що характеризують роль зовнішньо економічного фактора в розвитку національної економіки.

3. Умови та тенденції розвитку сучасних МЕВ.

4. Зміст поняття "відкрита економіка".

МЕВ у розвитку національної економіки та проблеми економічної безпеки

Сьогодні потреби людини формуються під впливом не лише факторів, які знаходяться в національних межах. Інформаційні системи, динамізм росту населення планети, інтеграція культур, зміни в структурі споживання, сучасна система зв'язку і транспорту створюють умови, за яких потреби дедалі більше формуються під впливом процесів, що знаходяться далеко за межами держави. Серед них найважливішою є, без сумніву, "комунікаційна революція", завдяки якій разюче скоротилися час і кошти для подолання відстаней. Політичним суспільствам стає дедалі важче зберігати свою, навіть відносну, окремість та ізольованість. За цих умов загальновизнаним є те, що економічний ізоляціонізм - глухий кут на шляху нормального задоволення зростаючих потреб. Чим це зумовлено? Завжди більшими витратами на виробництво нової продукції, залученням у виробництво нових видів ресурсів, суттєвою диференціацією країн через відмінності природних і набутих факторів виробництва. Особливо важливі в цьому контексті МЕВ для малих країн.

За період 1960-2000 років вартісний обсяг міжнародних товарів збільшився майже в 50 разів і досяг астрономічної цифри - майже 6 трлн доларів. Темпи росту зовнішньої торгівлі значно перевищували відповідні показники росту виробництва. Зокрема, коли протягом 1965-2000 років світовий ВВП зростав у середньому на 3,3% за рік, об'єм експорту щорічно збільшувався на 5,9%. Найбільш динамічно зростали обсяги торгівлі машинами, обладнанням, транспортними засобами. Серед експортованих товарів перше місце належить комп'ютерам (11%), друге - сільськогосподарській продукції, третє місце займають автомобілі, четверте - хімікати. Також швидше зростав за останні роки рух капіталу. На кінець 2002 року загальний обсяг іноземних інвестицій перевищив 7 трлн дол. США, а їхня частка у світовому ВВП зросла з 7% у 1982 році до 22% у 2002 році.

Зазначимо, що сьогодні задовольнити навіть скромні потреби населення неможливо без МБВ. Маються на увазі не широко рекламовані нині найрізноманітніші речі туалету, хоча це також важливо. Потрібно використовувати сприятливі умови для економічно вигідного здійснення МБВ, щоби зробити для людини більше, краще, надійніше. Адже для "винайдення велосипедів" стосовно України, зокрема, немає часу і, що не менш важливо, коштів. їх просто потрібно заробити. У зв'язку з цим далеко не останнє місце за значимістю займає проблема, як навчитися торгувати на світовому ринку.

Зовнішньоекономічну безпеку дозволяється охарактеризувати, з одного боку, як здатність країни протистояти зовнішнім негативним чинникам, з іншого - як її спроможність максимально використати переваги міжнародного поділу праці з метою реалізації національних інтересів.

Гарантує зовнішньоекономічну безпеку головним чином конкурентоспроможність національної економіки, її здатність забезпечити країні на світовому ринку адекватний її потенціалу сегмент. Зрозуміло, що конкурентоспроможними можуть бути ті економіки, які мають розвинену ринкову систему з ефективною відкритістю. У свою чергу остання є похідною наступних факторів:

- технологічного рівня виробництва;

- стану розвитку фінансового сектора;

- рівня адекватності внутрішньої та соціально-економічної структури зовнішнього ринку;

- співвідношення поміж державним і приватним секторами;

- розвитку ринкової інфраструктури тощо.

Коли рейтинг конкурентоспроможності України в цілому, за оцінкою незалежних експертів Всесвітнього економічного форуму, досить високий (вона посідає 58-е місце у світовій класифікації: табл. 1.2), то рейтинг відкритості набагато гірший. Зокрема, згідно з рейтингом відкритості, котрий був розроблений The Heritage Foundation і Wall Street Journal у 1998 році для 161 країни, Україна займає 124-е місце (табл. 1.3).

Таблиця 1.2. Рейтинг конкурентоспроможності країн у 1999 р.

1

Сінгапур

48

В'єтнам

2

США

49

Єгипет

3

Гонконг

50

Венесуела

4

Тайвань

51

Бразилія

5

Канада

51

Індія

38

Угорщина

52

Еквадор

39

Чехія

53

Колумбія

43

Польща

54

Болівія

44

Туреччина

55

Болгарія

45

Словаччина

56

Зімбабве

46

Сальвадор

58

Україна

47

ПАР

59

Росія

Таблиця 1.3. Рейтинг відкритості економік країн СНД та Балтії

Країна

Місце серед 161 країни

Естонія

18

Латвія

61

Литва

72

Молдова

97

Росія

106

Закінчення табл. 1.3

Вірменія

Грузія

116

Україна

124

Киргизстан

135

Казахстан

137

Білорусь

140

Азербайджан

143

Таджикистан

147

Узбекистан

148

Туркменістан

149

Більше того, в 1999 році експерти Світового банку економіку України взагалі оцінювали як закриту.

Таким чином розрив поміж рівнем конкурентоспроможності й рівнем відкритості зумовлений в основному недостатнім розвитком групи факторів, які стосуються ринкової інфраструктури - об'єктивних чинників закритості, а також політикою, яка реалізується через адміністративно-правові важелі.

Які показники характеризують зовнішньоекономічну безпеку? До основних дозволяється віднести такі:

- зовнішньоторгова квота, що характеризує рівень відкритості національної економіки (відношення обсягу зовнішньоторгового обороту до ВВП);

- співвідношення поміж експортом та імпортом (коефіцієнт покриття імпорту експортом);

- сальдо торгового балансу (різниця поміж об'ємом експорту й імпорту);

- сальдо платіжного балансу (різниця поміж надходженнями та витратами платіжного балансу);

- товарна структура торгового обороту;

- співвідношення цін на зовнішньому і внутрішньому ринках;

- затратна структура експорту;

- питома вага експорту наукоємної і висо коте хно логічної продукції в експорті й імпорті;

- частина експорту й імпорту на душу населення;

- обсяг іноземних інвестицій;

- співвідношення поміж експортом й імпортом капіталу;

- обсяг та структура зовнішнього боргу. Перераховані вище головні індикатори визначення рівня

зовнішньоекономічної безпеки країни при аналізі повинні використовуватися комплексно. Визначаючи рівень зовнішньоекономічної безпеки, слід мати на увазі, що кожний із наведених вище факторів має свою "вагу", яка може змінюватися в часіі залежно від обставин, котрі формують внутрішнє і зовнішнє середовище розвитку МБВ для кожної окремо взятої країни.

Проблема економічної безпеки безпосередньо пов'язана з категоріями: незалежність, взаємозалежність і залежність, З огляду на співвідношення і взаємозв'язок вказаних понять схематично це дозволяється зобразити у вигляді континууму, на крайніх полюсах якого знаходяться залежність і незалежність, а взаємозалежність - посередині поміж ними.

МЕВ об'єктивно формують на світовому ринку середовище взаємозалежності країн-учасників цих відносин, що є важливим гарантом політичної незалежності. Сьогодні немає жодної країни, якому дозволяється було б назвати абсолютно економічно незалежною чи залежною. Хоча деякі країни схильні до зазначених крайнощів.

У той же час багато країн, в першу чергу тих, що відносять до слаборозвинених, нині проводять активну політику, спрямовану на зменшення економічної залежності від розвинених країн. Прикладом може бути Латинська Америка. Сьогодні багато країн цього регіону є експортерами одного чи кількох продуктів, причому переважно в одну країну (кава, какао, цитрусові, бавовна, залізна руда і т.ін.). Аналіз структури експорту країн Латинської Америки показав, що у 13 країнах частка вищезгаданої продукції в експорті становить від 60 до 90% .

Країни, що розвиваються й мають невеликі господарства, об'єктивно значно більше залежні від певної розвиненої країни, ніж навпаки. Наприклад, 60% зовнішньоторгового обороту Мексики припадає на США, а в США даний ознака становить 5%. Частка експорту Сполучених Штатів Америки становить близько 90%, Маврикію у Великобританію - понад 40%, Бруней у Японію постачає понад 60% сукупного експорту. Високий рівень торговельної залежності від Росії по імпорту Білорусі, України, Казахстану - 50%, по експорту Білорусь, Молдова залежать більше ніж на 60%. Причому стосовно України ця проблема ускладнюється тим, що в структурі імпорту в Росії значну частку займають енергетичні ресурси. Диверсифікація зовнішніх джерел постачання даної групи товарів може суттєво зменшити гостроту проблеми завдяки створенню конкурентного середовища серед експортерів на український ринок нафти, газу, вугілля.

Наприклад, Росія активно нарощує відповідний енергетичний вплив на східноєвропейські країни. Зокрема, для Естонії, Латвії, Литви і Словаччини вона є єдиним постачальником природного газу. В Угорщині поставки газу з Росії забезпечують 91% її імпортних потреб, у Польщі - 79%, у Чеській Республіці - 73%. Спроби цих країн вийти із сфери енергетичного контролю Росії були заблоковані спільними зусиллями "Газпрому" і його дочірніх підприємств, що розташовані на їх територіях, а також умовами контрактів, згідно яких значно ускладнюються можливості диверсифікації постачання газу до Європи.

До однієї з найбільш складних проблем, які безпосередньо визначають рівень економічної безпеки країни, належить проблема зовнішньої заборгованості. Нині вона набула глобального характеру. Кількісна її характеристика наведена в таблиці 1.4.

Таблиця 1.4. Зовнішня заборгованість країн, що розвиваються (млрд дол. США)

Роки

1955

1965

1975

1985

1995

1996

Величина заборгованості

37,1

72,9

385,0

1186

1500

1924

До основних причин виникнення заборгованості слід віднести внутрішні і зовнішні фактори. Внутрішні фактори:

- економічна відсталість;

- структурні диспропорції;

- політична нестабільність;

- прорахунки в господарській політиці, в через те числі надмірний імпорт, неефективний вибір кредитора і нераціональне використання кредитів тощо.

Зовнішні фактори:

- загальне погіршення кон'юнктури на світовому ринку;

- політика протекціонізму;

- зміни в інвестиційних потоках.

Починаючи з 80-х років, глобальний економічний розвиток відбувається під знаком поглиблення кризи зовнішньої заборгованості. Вироблення і реалізація колективних методів та інструментів вирішення даної проблеми суттєвих позитивних результатів не приносять.

Фактором зменшення небезпеки економічної залежності та її наслідків у сучасних умовах стає посилення взаємозв'язку економік країн-партнерів, коли вони не зацікавлені в монопольному домінуванні, а порушення спільних зв'язків означають втрати для кожної з держав.

МЕВ повинні повною мірою сприяти диверсифікації і стабільному функціонуванню національних економік. Економічна безпека досягається не шляхом "опори на власні сили", а через розширення і поглиблення МЕВ до всебічної кооперації виробництва на взаємовигідних умовах.

← Предыдущая страница | Следующая страница →