Поделиться Поделиться

Вибір бази для порівняння

Від вибору бази порівняння значною мірою залежить правильність результату оцінювання конкурентоспроможності та прийняття подальших рішень. Вибір бази порівняння включає:

1) установлення мети оцінювання конкурентоспроможності продукції; вибір ринків збуту передбачуваної продукції;

2) аналіз стану ринків, обсягу і структури попиту і пропозиції, динаміки їх зміни на відповідний період оцінювання.

Типи баз порівняння:

– потреба покупців: вибір номенклатури і встановлення величин параметрів потреби покупців, оцінюваної і конкуруючої продукції, якими споживач користується при оцінюванні продукції на ринку, а також вагомості цих параметрів в загальному їх наборі;

– величина необхідного споживачеві корисного ефекту продукції (наприклад, обсяг транспортної роботи для транспортних засобів, обсяг і складність обробки для оброблювальних верстатів), а також сума коштів, які споживач готовий витратити на придбання і споживання (експлуатацію) продукції;

– зразок, котрий застосовується, коли оцінювана продукція відомого класу і на ринку існують її аналоги.

Товар-зразок моделює потребу і виступає як матеріалізовані вимоги, які повинні задовольняти продукція, яка підлягає оцінюванню;

– гіпотетичним зразком є середнє значення параметрів групи виробів. Застосовується, коли інформації з конкретного зразка-аналогу недостатньо. Фактично мова йде про аналіз потреб, котрий може і не існувати, через те ця оцінка повинна розглядатися як орієнтування, і має підлягати подальшому уточненню;

– група аналогів, відібраних з точки зору узгодження, класифікації параметрів зразка та оцінюваної продукції, з яких вибираються найбільш представницькі, а потім прогресивні вироби, які мають якнайкращу перспективу для подальшого розширення обсягу продаж. Застосовується, коли порівняння проводиться для визначення ціни товару на конкретному ринку.

Методи оцінювання конкурентоспроможності продукції підприємств

Конкурентоспроможність товару в загальному випадку визначається трьома необхідними елементами:

• властивостями даного товару;

• властивостями конкуруючих товарів;

• особливостями споживачів.

Конкурентоспроможний товар володіє якими-небудь конкурентними перевагами, конкурентна перевага ділиться на два головні види: нижчі витрати і диференціація товарів. Низькі витрати відображають здатність фірми розробляти, випускати і продавати порівняний товар з меншими витратами, ніж конкуренти. Диференціація – це здатність забезпечити покупця унікальною і більшою цінністю у вигляді нової якості товару, особливих споживчих властивостей чи після продажного обслуговування.

Від вибору бази порівняння значною мірою залежить правильність результату оцінки конкурентоспроможності та ухвалюванні надалі рішення.

Оцінювання конкурентоспроможності товару проводиться шляхом зіставлення параметрів аналізованої продукції з параметрами бази порівняння. Порівняння проводиться за групами технічних і економічних параметрів. При оцінюванні використовуються диференціальний і комплексний методи оцінювання.

Диференціальний метод оцінювання конкурентоспроможності, оснований на використанні одиничних параметрів аналізованої продукції і бази порівняння при їх зіставленні.

Коли за базу оцінювання беруть потребу, розрахунок одиничного показника конкурентоспроможності проводиться за формулою:

(5.1)

де qi – одиничний параметричний ознака конкурентоспроможності за і-м параметром (і= 1,2,3., η );

Pi – величина і -го параметра для аналізованої продукції;

Ріо – величина і-го параметра, при якому потребу задовольняють повністю;

n – кількість параметрів.

Оскільки параметри можуть оцінюватися різним способом, то при оцінюванні за нормативними параметрами одиничний ознака набуває тільки двох значень – 1 чи 0. При цьому, коли аналізована продукція відповідає обов'язковим нормам і стандартам, ознака дорівнює 1, коли параметр продукції в норми і стандарти не укладається, то ознака дорівнює 0. При оцінюванні за технічними і економічними параметрами одиничний ознака може бути більший чи дорівнювати одиниці, коли базові значення параметрів установлені нормативно-технічною документацією, спеціальними умовами, замовленнями, договорами.

Коли за базу оцінювання береться зразок, розрахунок одиничного показника конкурентоспроможності проводиться за формулами:

(5.2)

(5.3)

де qi, q'i – одиничний ознака конкурентоспроможності за 1-м технічним параметром.

З формул (5.2) і (5.3) вибирають ту, у якій зростанню одиничного показника відповідають підвищення конкурентоспроможності. Коли технічні параметри продукції не мають кількісної оцінки, для додання цим параметрам кількісних характеристик використовуються експертні методи оцінюванню в балах.

Диференціальний метод дозволяє лише констатувати факт конкурентоспроможності аналізованої продукції чи наявності у неї недоліків порівняно з товаром-аналогом. Для усунення цього недоліку використовується комплексний метод оцінювання конкурентоспроможності. Він грунтується на застосуванні комплексних показників зіставленні питомих корисних ефектів аналізованої продукції та зразка.

Величину терміну служби для виробів промислового призначення беруть такою, що дорівнює амортизаційному періоду. Для продукції споживчого призначення оцінка терміну служби повинна проводитися на основі відомостей по фактичному терміну служби аналогічних виробів, а також швидкість морального старіння товарів даного класу.

Розрахунок інтегрального показника конкурентоспроможності проводиться за формулою:

(5.4)

де ІЕП – груповий ознака за економічними параметрами;

З, Зо – повні витрати споживача згідно до оцінюваної продукції та зразку.

(5.5)

де К – інтегральний ознака конкурентоспроможності аналізованої продукції відносно до виробу-зразка.

Коли К< 1, то даний товар поступається зразку за конкурентоспроможністю, а коли К>1, то перевершує, при рівній конкурентоспроможності К=1.

Змішаним методом оцінювання є поєднання диференціального і комплексного методів. При змішаному методі оцінювання конкурентоспроможності використовується частина параметрів, розрахованих диференціальним методом і частина параметрів розрахованих комплексним методом. Даний підхід є загальновживаним. Слід зазначити, що його істотним недоліком є споживчі властивості товару, і їх набір визначають без урахування думки споживача. Дійсно, як випливає з наведених вище розрахункових значень, апріорі передбачається, що поліпшення будь-якою з характеристик товару автоматично підвищує його конкурентоспроможність. Так, наприклад, коли тарілка буде на п'ятдесят грам легша за базовий зразок, то це, згідно до приведеного підходу, означає підвищення конкурентоспроможності товару. Очевидно, що це насправді не так однозначно. Цілком можливо, що споживач якраз оцінює масивність тарілки, її стійкість. Інакше кажучи, поліпшення характеристик товару порівняно з базовим зразком зовсім не гарантує появу конкурентних переваг – вирішальну роль слід віддавати споживачеві в оцінюванні переваг чи недоліків товару.

← Предыдущая страница | Следующая страница →