Поделиться Поделиться

ПРОГНОЗУВАННЯ ТА ПЕРЕДБАЧЕННЯ В ІННОВАЦІЙНІЙ ДІЯЛЬНОСТІ

Методологічні засади аналітичної роботи з діагностики та прогнозування в інноваційній діяльності

Управління процесами формування та реалізації інноваційної стратегії потребує розробки та впровадження відповідного інструментарію, що базується на результатах прогнозування та котрий містить елементи стратегічного управління і планування стратегічних змін.

Діагностування потенціалу інноваційно орієнтованого підприємства має базуватися на науково-методологічних положеннях, на оцінці інноваційного рівня підприємницької структури, на врахуванні етапності розвитку наукомісткої сфери. Можливість сприйняття України спільнотою високорозвинутих країн зумовлює підтримку на законодавчому рівні та реалізацію на всіх рівнях положень стосовно захисту прав на об'єкти інтелектуальної власності у процесі виробничо-комерційної діяльності.

Стосовно методів, що використовуються у діагностиці проблем науково-технічного розвитку підприємства, зазначимо, що найбільш вживаними є методи аналогій чи порівняння (компаративний аналіз). Важливим є визначення бази порівняння. Порівнювати потенціал об'єкту (виробництва, підприємства, галузі чи України) можливо за такими варіантами:

а) зі станом напередодні проголошення незалежності, тобто з 1990 роком;

б) з аналогічними виробництвами, підприємствами, галузями країн, які раніше входили до складу Радянського Союзу;

в) з об'єктами країн-сусідів;

г) з країнами Європейського Союзу;

д) за рейтингом міжнародних організацій.

Важливою ознакою світової економіки кінця XX - початку XXI століть є інтеграційні процеси у різних сферах, у через те числі й у науково-технологічній сфері. В умовах глобалізації, як етапу, що є наступним за інтеграційними процесами в економічній та соціальній сферах, головні акценти переміщуються з нарощування промислового виробництва на прискорення інноваційного розвитку, переходу до економіки, що базується на знаннях [75, с. 36 - 37]. При цьому у наукових роботах розглядаються як глобальні, територіальні, державні [82], так і локальні аспекти [25] трансформаційних процесів [163], стратеги [83].

Дослідження показують, що економічне зростання країн, що обрали інноваційно-інвестиційну модель розвитку, більшою мірою визначається розвитком Інтелектуальної сфери, впровадженням Інноваційних досягнень у виробництво. Заслуговує на увагу те, що розвиток цих країн незначною мірою залежить від наявності природних ресурсів чи рівня оплати робочої сили. Інноваційно-інвестиційна складова розкривається у [109]. Економічне зростання України можливе, у через те числі, при належному розвитку науково-технічних нововведень, впровадженні та реалізації інновацій, адже природні ресурси у нас наявні.

Діагностика та подальше прогнозування визначає та має враховувати згідно циклічність процесів у різних сферах (соціальних, економічних, політичних тощо] впродовж значних відтинків часу. Циклічні зміни основних характеристик цих процесів визначаються параметрами [23; 130; 182, с. 18; 101]. Зокрема, для інформаційно-комунікаційних технологій одним Із основних факторів, які впливають на циклічність, є технологія, тобто впровадження нових засобів передачі даних, принципів побудови систем.

З однієї сторони, циклічність певним чином пов'язана з "спіралевидним" розвитком, а це, у свою чергу, сприяє переходу техніки та технології на вищу сходинку розвитку, а споживачі отримують принципово нові товари та послуги. З іншої сторони, галузь зростатиме певний час до насичення (функціональна залежність -5-подібна крива) незалежно від витка "спіралі розвитку" завдяки реальним обмеженням рівня потреб у товарах чи послугах. Конкуренція у фазі насичення 5-подібної кривої сприятиме зниженню рівня цін, а обсяги, у будь-якому, випадку будуть обмежуватися рівнем фактичним потреб. Це знизить чи зупинить темпи розвитку технології. Згідно, процес зниження темпів розвитку триватиме до появи нової технології, яка розпочне новий цикл розвитку.

Узагальнюючи закономірності розвитку за залежностями 5-подібної кривої (насичення) та періодичним функціям (циклічний процес), стосовно інновацій отримаємо наступні етапи (44):

1) поступове зростання обсягів надходжень від реалізації інновації (виведення нововведення на ринок);

2) значні темпи зростання (зумовлюється зростаючим попитом);

3) перехід до стану насичення ринку (обсяги реалізації стабілізуються);

4) падіння попиту (насичено ринок) чи цін (конкуренція);

5) кризовий стан (політична, економічна, соціальна кризи тощо). Етапи від 1 до 3 стосуються 5-подібної кривої, а етапи 4 та 5 характеризують циклічний процес. Наближення кризового стану спричиняє потребу у перегляді підходів до використання тієї чи Іншої технології.

Аналітична робота з визначення рівня Інноваційної діяльності підприємства має використовувати методику, яка базується на результатах аналізу за такими критеріями (доопрацьовано (67)):

а) глобалізаційний критерій (прогнозування можливості зростання/зниження комерційної привабливості існуючих та появи нових технологічних ніш на міжнародних ринках товарів та послуг);

6) правовий критерій (принцип державної інноваційної політики у підтримці правової основи реалізації та комерціалізації нововведень, вимог та норм чинного законодавства);

в) науково-технічний критерій (обсяги витрат на виконання науково-дослідних і дослідно-конструкторських робіт, оцінка можливостей джерел фінансування зазначених робіт за пріоритетними напрямами інноваційної діяльності, кількість виконаних та комерціалізованих наукових розробок);

г) економічний критерій (оцінка обсягу ринкової потреби, економічна ефективність інновацій);

д) соціальний критерій (частка зайнятих у високо- і середньо-технологічних галузях за пріоритетним напрямом Інноваційної діяльності, зростання рівня продуктивності праці та рівня якості життя людей);

е) екологічний критерій (ступінь екологічної безпеки, ступінь екологічного ризику). Процес аналітичної роботи у сфері досліджень як загальноекономічної ситуації, так і економічних закономірностей на мікрорівні передбачає систематизацію та класифікацію критеріїв, за якими відбувається подальша їхня оцінка. До основних двох груп критеріїв, які беруть до уваги вітчизняні дослідники (84; 147] відносять:

1) критерії розвитку наукової сфери;

2) галузеві співвідношення у промисловості.

До того ж критерії дозволяється умовно розділити на зовнішні та внутрішні [51]. До зовнішніх відносять: використання патентів і ліцензій; трансфер технологій; взаємозв'язки підприємств з науковими установами; рівні технологічного розвитку; рівень інноваційного потенціалу та напрями розвитку ключових секторів (як промисловості, так і сфери послуг). До внутрішніх відносяться; скорочення життєвого циклу окремих технологій; рівень освіченості населення; якість інтелектуального капіталу та культура підприємництва; рівень організаційної та фінансової підтримки інноваційних заходів; розвиток дослідницької бази та наукових кадрів; рівень доступу до вітчизняних і світових засобів Інформації.

Таке розмежування критеріїв на зовнішні та внутрішні надає змогу встановити рівень вимог для інноваційних і виробничих процесів, як всередині промислового підприємства, так і ззовні нього.

Доцільним у аналітичній роботі є поділ критеріїв інноваційності на світові та регіональні. Більш значущими є регіональні показники, так як вони впливають безпосередньо на конкурентоспроможність національних економік країн.

До світових відносять: комплексна взаємозалежність науки та виробництва; рівень економічного розвитку з огляду на роль науки; можливість створення підприємств, зосереджених навколо технології, продукту тощо; доцільність розширення Інноваційної інфраструктури шляхом організації певної кількості установ та організацій, що сприяють інноваційному розвитку тощо. Регіональними критеріями є наступні: законодавча можливість створення гнучких продуктивних систем (кластер, промисловий район тощо); наявність програм підтримки інноваційності, підприємництва на національному, регіональному й районному рівнях; наявність освітніх структур для консультантів бізнесу й експертів з трансферу технологій. Можливі й інші критерії.

Досить відомим є Інтегральний індекс Інноваційного розвитку в Європі, за яким формується Європейський інноваційний рейтинг (ЄІР, European Innovation Scoreboard (ЕIS), котрий охоплює країни ЄС, а також США і Японію. ЄІР вимірює 26 ключових показників Інноваційної активності 1132]:

- інноваційні драйвери вимірюють структурні передумови, що потрібні для розвитку Інноваційного потенціалу (5 показників);

- створення знань оцінює рівень інвестицій у НДДКР (5 показників).

Інновації у підприємництві опосередковано вимірюють рівень інноваційного розвитку на рівні фірми, тобто схильність до Інноваційної діяльності на мікроекономічному рівні (6 показників);

Застосування індексу надає можливість оцінювати структуру зайнятості та виробництва з інноваційної точки зору, а також роль інновацій у створенні доданої вартості (5 показників).

Інтелектуальна власність оцінює досягнуті результати з точки зору накопичення ноу-хау, особливо це стосується високотехнологічних галузей (5 показників, за методологію ЄІР [140, с. 18 - 29)}.

Вважаємо, що основними критеріями оцінки інноваційного рівня промислових підприємств є наступні [66; 85):

- критерій наукомісткості виробництва;

- критерії якості й конкурентоспроможності продукції;

- критерій інноваційності;

- термін самоокупності продукції, яка розробляється;

- критерії техніко-економічного рівня продукції;

- критерії оновлення продукції (технології);

- критерії експортоспроможності продукції виробництва;

- критерії оновлення запасів;

- критерії допустимого технологічного розриву.

Прогноз є засобом обґрунтування вибору тієї чи Іншої стратегії та прийняття конкретних рішень. Методичні засади прогнозування викладено в [55; 101; 110; 124; 169) та в інших джерелах.

Прогнозування має передбачати аналіз таких показників як пріоритетність, перспективність та ступінь ризику. Прогнози стосовно розвитку підприємства чи сфери діяльності розробляються на основі комплексного аналізу поставленої проблеми, можливостей її вирішення, наявності ресурсного забезпечення.

До основних принципів прогнозування відносять:

- принцип цілісності (забезпечується розробкою взаємоузгоджених прогнозних і програмних документів стосовно розвитку об'єкту при відсутності суперечностей Інтересам суспільства, підприємства, окремої особи);

- принцип об'єктивності (використання об'єктивної достовірної інформації за даними органів державної статистики, офіційних джерел інформації тощо);

- принцип науковості (забезпечується науково обґрунтованим методичним забезпеченням І залученням вчених до аналізу стану та прогнозування розвитку тієї чи іншої технології з використанням відповідної методики, світового досвіду);

- принцип доступності та відкритості інформації (з однієї сторони, для складання достовірного прогнозу необхідний певний обсяг інформація впродовж визначеного терміну, з іншої, результати прогнозування слід оприлюднювати);

- принцип самостійності (заходи певною мірою реалізуються самостійно в межах, які оговорені суб'єктами господарювання перед початком реалізації проектів);

- принцип рівності (дотримання прав та врахування інтересів кожного суб'єкта господарювання);

- принцип дотримання державних інтересів (дотримання загальнодержавних пріоритетів та економічної безпеки держави). Процес прогнозування Інноваційного розвитку включає наступне: - дослідження тенденцій, можливих темпів і рівнів розвитку інноваційно активних сфер діяльності;

- визначення послідовності проведення заходів з реалізації

Інноваційних проектів; - виокремлення перспективних науково-технічних, соціальних та інших проблем, відносно яких потрібна генерація ідей та розробка програм їх здійснення; - розробка наукових основ і форм організації управління економічними, соціальними та технічними процесами, які мають відповідати майбутнім масштабам виробництва, темпам розвитку; - підготовка довгострокових проектів з розвитку економічної інтеграції з метою підвищення рівня ефективності виробництва з урахуванням спеціалізації та регіональних умов.

Прогноз для науково-технічної сфери відображає наступні складові:

- аналіз науково-технічного розвитку суб'єкту за окреслений період;

- виокремлення проблем розвитку національної освіти, науки, техніки, технології, економіки та соціальної сфери;

- визначення цілей та пріоритетів науково-технічного розвитку;

- надання пропозиції стосовно напрямів розвитку зовнішньої політики у науково-технічній сфері;

- прогнозування можливої кон'юнктури на внутрішньому та зовнішніх ринках, на яких планується реалізація результатів наукових досліджень, техніки та технології;

- передбачення значень показників науково-технічного розвитку;

- розробка заходів реакції на очікувані зміни та зниження негативного впливу на економіку країни;

- оцінювання впливу можливих заходів державного регулювання з метою забезпечення прийнятного рівня національної безпеки.

Похожие статьи