Поделиться Поделиться

ВИМІРЮВАННЯ РІВНЯ ІННОВАЦІЙНОГО РОЗВИТКУ ТА ЧИННИКИ ЙОГО ФОРМУВАННЯ

Індикатори оцінювання рівня розвитку економіки

У розвинених країнах проблема оцінювання рівня інноваційного розвитку національної економіки виникла вже давно. Протягом більш ніж 25 років у них йдуть творчі перетворення, що охоплюють вирішення комплексу проблем, пов'язаних з виділенням більш точних і ємних показників, які враховували б якомога більшу кількість факторів.

До теперішнього часу розроблено велику кількість індексів, що дозволяють оцінити рівень інноваційного розвитку економіки, серед яких дозволяється виділити такі, як Innovation Index WB, Innovation Capacity Index, Global Innovation Index INSEAD, Innovation Index WEF. Відмінності у значеннях цих індексів для окремих країн пояснюються різним складом змінних і особливостями методики розрахунку індексу, через те що кожен індекс інноваційного розвитку розраховується для певних аналітичних і управлінських завдань.

Метою пошуку методики оцінювання рівня інноваційного розвитку є створення такого оціночного показника, котрий відображав би як кількість залучених для інноваційної діяльності ресурсів, так і додану вартість, створену в результаті інноваційної діяльності. Тобто даний індикатор повинен відображати не тільки вкладення в інновації, а й результативність інноваційної діяльності.

Дані, отримані в результаті дослідження інноваційних підприємств, повинні давати об'єктивну інформацію про те, які засоби та методи використовують підприємства для нарощування інноваційної активності і як змінюється ефективність їх діяльності. Тут важливі максимальна відкритість і тісна співпраця у сфері інноваційної діяльності державного та приватного секторів. При створенні вимірювальних оцінок інноваційного розвитку економіки необхідно також враховувати роль інноваційного середовища, яка безпосередньо залежить від регулятивних важелів та норм у державі. Тобто для більш точної оцінки, а також для підвищення корисності показника необхідно враховувати і спробувати оцінити вплив чинного законодавства на розвиток інновацій. Одні регулятивні заходи можуть надавати пряму підтримку інноваційної діяльності (наприклад, державні дотації на розвиток інновацій), інші ж можуть створювати додаткові труднощі, як, наприклад, відсутність пільгової системи оподаткування для інноваційно активних підприємств [3].

У силу природи інновацій та змішаності і неоднозначності інноваційного процесу під час виміру інноваційного рівня необхідно враховувати той факт, що не всі дані будуть піддаватися кількісному визначенню. Виміри не повинні бути статичними. Тут важлива динаміка показників, постійне відстежування і збір нової інформації, для переоцінки ефективності тих чи інших положень і впливу тих чи інших інноваційних перетворень на економіку країни. Необхідний також облік і тимчасових інноваційних циклів. Одні виміри повинні охоплювати інновації зі швидкими термінами реалізації, інші ж повинні враховувати інновації, які вимагають багато часу для того, щоби виявити інноваційні зміни в економіці.

Індикатор інноваційної діяльності держави повинен включати в себе принаймні такі показники:

– індикатори інтенсивності НДДКР;

– індикатори людського капіталу;

– індикатори технологічної інтенсивності виробництва;

– індикатори платіжного балансу;

– дослідження наукових публікацій;

– дослідження патентів;

– вимірювання зміни цін і якісна оцінка причин цих змін;

– аналітичні методи витрат-вигод / квазіфінансові методи;

– моделі потоків знань;

– опитування / інтерв'ю;

– оцінка складних і тривалих проектів розвитку.

Застосування цих оцінок і методів дозволить розробити наближену індикаторну оцінку рівня інноваційного розвитку економіки. Використання даних субіндексів такого індикатора дозволить здійснити кластерний аналіз економіки та розробити стратегію, Грунтуючись на аналізі структури, процесу, та шляхи розвитку певного сектору.

Концептуальною проблемою методології індексу інноваційного розвитку є чітке визначення, чи є комплексний індикатор більш корисною складовою оцінки інноваційного розвитку, ніж більш прості індекси. Зрозуміло, що є індикатори, які є невід'ємною частиною інноваційної системи, наприклад, інвестиції в НДДКР і кількість університетських наукових досліджень. Проте не зрозуміло, чи існує реальна необхідність створення індикаторів більш високого рівня, які об'єднують, наприклад, дані два показники. Коли немає такого індикатора, то чи потрібне створення індикатора, котрий буде залежати від цих показників [3].

Багато індексних оцінок відображають ситуацію в конкретний момент часу і не відображають перспектив. Існують оцінки, які показують динаміку показників. У сукупності вони мають велике значення. Аналогічно, повинна бути динаміка і в розвитку механізмів збору інформації та розроблена більш уніфікована система звітності.

Таким чином, у процесі розроблення комплексного індикатора інноваційного розвитку, котрий відображатиме інноваційну складову економік різних країн, виникають певні складні завдання, починаючи від правильної інтерпретації кількісних даних, вибору набору змінних моделі, закінчуючи створенням уніфікованої системи отримання абсолютних і повних якісних даних. Значущими проблемами поряд з оцінюванням інтенсивності інноваційної діяльності є вимірювання ефективності вкладень, а також їх результативності.

На сьогодні проблема оцінювання інноваційного розвитку економік різних країн далека від остаточного вирішення. Наявні труднощі під час формування індексу інноваційного розвитку викликають обгрунтовані сумніви в релевантності показника. Методологія розроблення індексу, збору даних потребує суттєвого доопрацювання. Необхідно враховувати управлінські державні цілі у разі створення індексу для його більш ефективного подальшого використання і для виявлення недоліків економіки та їх усунення.

← Предыдущая страница | Следующая страница →