Поделиться Поделиться

ІНТЕГРАЛЬНА ОЦІНКА СТАНУ ДІЯЛЬНОСТІ ПІДПРИЄМСТВА

ЕФЕКТИВНІСТЬ ДІЯЛЬНОСТІ ПІДПРИЄМСТВА ТА МЕТОДИЧНІ ЗАСАДИ ЇЇ ОЦІНКИ

Поняття ефекту як результату діяльності підприємства

Теорія ефективності чітко розмежовує поняття ефекту й ефективності, розуміючи під першим результат заходу, а під другим - співвідношення ефекту і витрат, що його викликали.

Ефект (від лат. - виконання, дія) означає результат, котрий виникає внаслідок дії певних чинників.

Ефект може вимірюватися в матеріальному, соціальному, грошовому вираженнях. Зокрема, ефект може оцінюватися обсягом додатково виробленої чи спожитої продукції, показниками поліпшення здоров'я населення (наприклад, зниженням захворюваності чи смертності, виробничого травматизму, підвищенням середньої тривалості життя) тощо. У випадку коли зазначені результати отримують грошове вираження, говорять про економічний ефект.

Економічний ефект відображає різні вартісні показники, що характеризують проміжні і кінцеві результати виробництва на підприємстві.

В ролі показника економічного ефекту залежно від цілей заходу і від рівня прийняття рішення можуть використовуватися:

1) на національному рівні:

приріст національного доходу; збільшення надходження валютних коштів у країну; збільшення обсягу податкових надходжень у бюджет; зниження зовнішнього (внутрішнього) боргу;

зниження економічного збитку від забруднення навколишнього середовища тощо;

2) на територіальному рівні:

збільшення обсягу надходжень у бюджет;

збільшення відрахувань, спрямованих на вирішення соціальних проблем;

зростання доходів населення тощо;

3) на рівні підприємства;

зростання прибутку;

приріст заробітної плати працівників підприємства;

заощадження сировини, енергії і матеріалів тощо.

Види ефекту

Однією з умов ефективного функціонування ринкової економіки є максимальна відповідальність підприємств за результати своєї діяльності (як позитивні, так і негативні). Це означає, що максимальна кількість спричинених підприємством зовнішніх ефектів - екстерналій - має бути переведена у внутрішні показники, що відчуваються підприємством (витрати, доходи), - інтерналії.

Із усього зазначеного всі ефекти, що спричиняються підприємством (конкретним господарським заходом), можуть умовно бути диференційовані на такі групи:

- внутрішні ефекти підприємства, що сприймаються його системою (інтерналії);

- зовнішні ефекти (екстерналії), які підприємство в змозі перетворити у внутрішні за допомогою встановлення ціни на вироблені вироби і надані послуги;

- зовнішні ефекти (екстерналії), які підприємство зацікавлене перетворити у внутрішні, проте може це зробити лише за допомогою економічних інструментів (наприклад, податкових пільг, дотацій та ін.) держави чи суб'єкта території (муніципалітету); до подібних екстерналій варто віднести сприятливі ефекти екологічного і соціального характеру, які можуть бути використані в громадських сферах, а також іншими економічними суб'єктами.

- зовнішні ефекти/витрати (екстерналії), які підприємство не зацікавлене перетворювати у внутрішні, і про це повинна потурбуватися держава чи суб'єкт території; це різні негативні наслідки порушення підприємством природного середовища, що сприймаються всім суспільством.

Залежно від об'єкта, стосовно якого визначають результативність його функціонування, розрізняють локальний (госпрозрахунковий) і народногосподарський ефекти. Локальний (госпрозрахунковий) ефект означає конкретний результат виробничо-господарської чи іншої діяльності даного підприємства, внаслідок якої воно має певний зиск. Коли ж виробництво продукції на даному підприємстві потребує додаткових витрат ресурсів, проте її споживання (використання) на іншому підприємстві пов'язане з меншими експлуатаційними витратами чи іншими позитивними наслідками діяльності, то йдеться про визначення народногосподарського ефекту, тобто спільного ефекту у сферах виробництва і споживання відповідних виробів (послуг).

Внаслідок здійснення виробничо-господарської діяльності підприємства, впровадження на ньому прибуткових певних технічних, організаційних чи економічних заходів має місце первісний (одноразовий) ефект. Проте майже завжди початковий ефект може повторюватися і примножуватися завдяки багаторазовому використанню таких заходів не тільки на даному, а й інших підприємствах, сферах діяльності. Саме через те важливого практичного значення набуває визначення і оцінка "мультиплікаційного ефекту", що має свої специфічні форми прояву.

Специфічними формами мультиплікаційного ефекту є:

дифузійний;

резонансний;

ефект стартового вибуху;

ефект супроводжувальних можливостей;

ефект акселерації.

Зупинимось на характеристиці кожної із форм мультиплікаційного ефекту.

Дифузійний ефект може реалізовуватись у тих випадках, коли певне господарсько-управлінське рішення, нововведення технічного, організаційного, економічного чи соціального характеру поширюється на інші галузі, внаслідок чого відбувається його мультиплікація (наприклад, перш ніж знайти широке застосування у чорній металургії метод безперервного розливання рідкого металу був започаткований на підприємствах кольорової металургії).

Резонансний ефект має місце тоді, коли якесь нововведення у певній галузі активізує і стимулює розвиток інших явищу виробничій сфері (зокрема отримання синтетичного волокна високої якості призвело до виробництва нових видів тканин, а це стимулювало появу нових видів одягу тощо).

Ефект стартового вибуху - це ланцюгова реакція у перспективі. Він можливий за умови, що певний стартовий вибух стає початком наступного лавиноподібного збільшення ефекту в тій же самій чи іншій галузі виробництва чи діяльності.

У процесі створення будь-яких матеріальних цінностей з'являються супроводжувальні можливості з певним ефектом. Такі можливості проявляються у вигляді різних проміжних і побічних результатів, використання виробничих і побутових відходів тощо. Зрештою у будь-якій діяльності має місце також ефект акселерації, що означає позитивний наслідок і не тільки самого по собі конкретного результату, а й прискорення темпів його розповсюдження і застосування.

Межі поміж виокремленими формами мультиплікаційного ефекту досить умовні, рухомі і відносні. Діалектичний взаємозв'язок цих форм полягає в через те, що усі вони разом формують загальний інтегральний ефект від реалізації певного господарського рішення (впровадження нової техніки чи технології, прогресивних методів чи форм організування виробництва, нових форм господарювання тощо). Коли вирішується певна великомасштабна проблема з очевидними мультиплікаційними характеристиками, то очікуваний ефект має охоплювати одночасно усі його специфічні форми. Загальна величина такого ефекту залежить від трьох головних чинників: економічної ефективності впроваджуваного господарського заходу (сукупності заходів), масштабів і швидкості їх розповсюдження в усіх галузях чи сферах діяльності.

← Предыдущая страница | Следующая страница →