Поделиться Поделиться

Розділ 2. Практичне значеннябанківського кредитування в Україні.

В Україні позитивні функції кредиту реалізуються далеко не повністю. Цьому заважає недорозвиненість ринкових відносин. Зокрема, тільки розпочався процес формування ринку позичкових капіталів, не завершено процес демонополізації та децентралізації економіки, робота комерційних банків з кредитними портфелями ще не відповідає ринковим принципам. Високий рівень інфляції орієнтує комерційні структури на інвестиції в торгівлю, посередницьку діяльність та в такі проекти, що гарантують швидкий обіг капіталу і високу норму прибутку, тобто в галузі з високою ймовірністю втрати вкладених коштів. З одного боку, це погіршує якість кредитного портфеля банків, збільшуючи частку ризикованих кредитів, а з іншого — дає суб'єктам альтернативної економіки можливість легкої компенсації високих ставок процента за позичені кошти в разі успішного здійснення проекту.

Зміни в умовах розвитку економіки, в зв'язку з переходом від адміністративно-командної до ринкової економіки посилює роль комерційного, іпотечних кредитів. Це в свою чергу дає можливість застосовувати кредит як додаткове джерело капіталовкладень. Збільшення і розвиток акціонерного капіталу викликали розширення кредитних операцій з цінними паперами і особливо кредитування під заставу цінних паперів.

Позитивна роль кредиту проявляється шляхом проведення ефективної грошово-кредитної політики, яка в сучасних умовах, головним чином, полягає у використанні жорстких заходів з регулювання обсягу кредитних і грошових операцій. Особливо важливе значення має підтримка стабільності і стійкості національної грошової одиниці і захист інтересів позичальників та кредиторів[21, 59].

Що ж стосується значення кредиту в сучасному суспільстві, то воно величезне. Кредит акумулює вивільнилися, капітал, тим самим, обслуговує прилив капіталу, що забезпечує нормальний відтворювальний процес. Також кредит прискорює процес грошового обігу, забезпечує виконання цілого ряду відносин: страхових, інвестиційних, грає велику роль у регулюванні ринкових відносин.

Найповніше кредит виконуватиме свою роль, коли одночасно поліпшуватиметься виконання його функцій всіма установами кредитної системи України. Отже виходячи з усього цього можна сказати, що кредит відіграє значну роль у розвитку економіки України. По-перше він сприяє розвитку дрібних приватних підприємств, тим самим здійснює значний вплив на розвиток ринкової структури на конкурентних засадах. По-друге кредит спрямовується майже в усі галузі нашої економіки, а тому грає стимулюючу роль в їх розвитку. По-третє кредит через систему грошово-кредитної політики впливає на стабілізацію та ефективне функціонування кредитного та грошового ринків, а отже допомагає подолати кризові явища в економіці України.[21]

Розрізняютьтакіосновніформи сучасного кредиту, а отже і кредитних відносин: комерційний, банківський, споживчий, державний, іпотечний, міжнародний.

Комерційний кредит — кредит, який надається одними підприємствами (фірмами, компаніями) іншим у формі продажу товару з відстрочкою платежу і оформляється векселем.

Надається з метою прискорення реалізації товарів, ціна яких зростає на суму відсотка.

Банківський кредит — кредит, який надається кредитно-фінансовими установами (насамперед банками) будь-яким господарюючим суб'єктам (підприємствам, державі, підприємцям, власникам домашніх господарств тощо) у формі грошових позик.

При цьому він може збільшувати як обсяг платіжних засобів, так і розміри капіталу. Крім того, завдяки своїй масовості, регулярності, значним масштабам банківський кредит може надаватися за нижчу ціну (відсоток).

Споживчий кредит — кредит, який надається банками, спеціалізованими фінансово-кредитними інститутами та торговими компаніями приватним особам для придбання товарів тривалого користування.

Виступає у формі комерційного кредиту (у разі продажу товарів через роздрібні магазини) і банківського кредиту (у разі надання позик на придбання споживчих товарів) і надається, як правило, до трьох років. Ціна за користування споживчим кредитом досягає 30%, внаслідок чого населення витрачає на оплату цього кредиту до 20% своїх доходів (про що йшлося при розгляді реальної заробітної плати).

Іпотечний кредит — кредит, який надається банками та спеціалізованими фінансово-кредитними інститутами у формі довготермінових позик під заставу нерухомості.

Державний кредит — кредит, який надається державі (в тому числі місцевим органам влади) фізичними та юридичнимиособами.[14]

Існує у формідержавних позик, про що йшлося у попередній темі.

Міжнародний кредит — кредит, який надається у формі валютних та товарних цінностей підприємствами (в тому числі банками та державою) однієї країни підприємствам та урядам інших країн.

Міжнародний кредит надають також міжнародні та регіональні фінансово-кредитні установи.

Щоб з'ясувати, за допомогою яких інститутів здійснюється акумулювання вільних грошових коштів та їх перетворення на позичковий капітал, необхідно визначити сутність банківської системи, зокрема банків.

Функції кредиту - це специфічне відображення дії, "роботи" кредиту. Функції кредиту виражають суть кредиту та виділяють його як самостійне явище економічних відносин, визначають місце й роль кредиту в ринковій економічній системі. У ринковій економіці кредит виконує надзвичайно важливі функції.

Перерозподільчафункція

Виконання цієї функції кредитом полягає в перерозподілі тимчасово вільної вартості одних суб'єктів господарювання і використання її іншими учасниками ринкових відносин. Завдяки цій функції тимчасово вивільнені кошти підприємств, заощадження населення, доходи держави перетворюються на позичковий капітал і задовольняють тимчасові потреби в коштах інших юридичних і фізичних осіб, забезпечуючи прискорення обігу суспільного капіталу, розширення виробництва, зростання прибутків на основі вдосконалення техніки і технології. Перерозподільчафункція кредиту дає змогу зосередити капітал у найефективніших сферах і галузях економіки, здійснювати переорієнтацію виробництва, поліпшувати його структуру.

Важливою особливістю кредитного перерозподілу є те, що він охоплює тільки тимчасово вільні ресурси суспільного господарства і задовольняються тільки тимчасові потреби в додаткових коштах, тому що перерозподілена вартість надходить у користування позичальника лише на чітко визначений термін.

Перерозподіл коштів через кредит зумовлює широкі масштаби перерозподілу, оскільки охоплює практично всі тимчасово вільні кошти суспільного господарства. Розширення можливостей кредитного перерозподілу підсилюється ще й тим, що поворотність кредитних ресурсів дає змогу надавати їх у позичку повторно.

Завдяки кредиту перерозподілу підлягає не тільки вартість валового національного продукту, виробленого в поточному періоді, а й вартість засобів виробництва та предметів споживання, створених у попередні періоди. Так, для кредитування можуть бути використані тимчасово вільні кошти, акумульовані в амортизаційних фондах підприємств.

Значному розширенню меж перерозподілу через кредитну сферу сприяє те, щоперерозподільчафункція кредиту пов'язана з перерозподілом не тільки грошових ресурсів, а й товарних.

Така риса кредиту, як поворотність, зумовлює те, що перерозподіл за допомогою кредиту набуває насамперед виробничого характеру, тобто вартість, що перерозподіляється, надходить у господарчий обіг позичальника. Необхідність повернення позиченої вартості і позичкового відсотка змушує позичальника використати отримані кошти якнайефективніше, забезпечивши зростання вартості.

Перерозподільчафункція кредиту охоплює різні рівні руху позиченої вартості. Якщо кредитні ресурси формуються за рахунок тимчасово вільних коштів одних галузей, а використовуються для кредитування підприємств інших галузей, то має місце міжгалузевий перерозподіл капіталу. Якщо ж кредитні ресурси мобілізуються в одному регіоні, а використовуються для кредитування в іншому, то маємісцеміжтериторіальнийперерозподілкапіталу.

Перерозподільчафункція кредиту щонайбільше виражає його суть. Важливими для розуміння кредиту є і інші його функції.

Функція заміни готівкових коштів безготівковими розрахунками

Ця функція пов'язана з тим, що основна частина кредитів видається і банками. Розміщуючи та зберігаючи свої гроші в банку, його клієнти створюють умови для заміни готівкових грошей в обігу безготівковими розрахунками у вигляді записів на банківських рахунках. З'являється можливість надавати позички в безготівковому порядку та розвивати безготівкові розрахунки. Безготівкові розрахунки є кредитними, тому що рух продукції та відповідний рух грошей, як правило, не збігаються в часі. Якщо рух товарів випереджає рух грошей у часі, то має місце кредитування постачальником отримувача товару. В іншому варіанті - навпаки.

Заміна готівкових грошей на безготівкові розрахунки має позитивні наслідки для функціонування національної економіки, тому що сприяє прискоренню обігу грошей, економії витрат грошового обігу, дає змогу впроваджувати ефективніші системи розрахунків, зменшувати потреби в готівкових грошах, підтримувати купівельну стабільність грошової одиниці.

Прискорення концентрації капіталу

Необхідною умовою підсилення стабільності розвитку ринкової економіки та пріоритетною метою усякого суб'єкта ринкового господарювання виступає процес концентрації капіталу. У вирішенні проблеми концентрації капіталу реальну допомогу надає кредит. Запозичені кошти можна істотно збільшити обсяги виробництва чи іншої господарської продукції, а тим самим забезпечити отримання додаткового прибутку.

Навіть з урахуванням того, що частину прибутку необхідно використати як відсоток для розрахунків з кредитором, залучення кредитних коштів ефективніше, ніж розвиток лише за рахунок власних коштів.

Кредит активно використовується в конкурентній боротьбі, сприяючи процесам поглинання та злиття фірм. Якщо фірма має можливість отримати кредити на вигідних для себе умовах, то це дає їй можливість швидко наростити капітал. Інші фірми, що можуть використати кредитні ресурси на менш вигідних умовах, значно послаблюють свої позиції в конкурентній боротьбі.

Прискорення науково-технічного прогресу

У наш час визначальним чинником економічного розвитку суспільства і окремого суб'єкта господарювання є науково-технічний прогрес. У його прискоренні важлива роль належить кредиту.

Наочним чином дію цієї функції кредиту можна відслідкувати на прикладі фінансування діяльності науково-дослідних організацій. Специфікою їхньої діяльності є більше, ніж в інших сферах, незбігання в часі між первісним вкладенням капіталу та реалізацією готової продукції. Це обумовлює ту обставину, що функціонування наукових центрів (за винятком тих, що перебувають на бюджетному фінансуванні) неможливе без використання кредитних ресурсів.

Так само необхідним є кредит і для здійснення інноваційних проектів у формі безпосереднього впровадження у виробництво наукових розробок і новітніх технологій. Затрати на здійснення цих проектів спочатку мають бути профінансовані підприємством, що значною мірою може бути зроблено за рахунок позичених коштів.

У сучасних умовах все більшої актуальності набуває питання збільшення частки проблемної заборгованості в кредитному портфелі комерційних банків. Високий рівень проблемних активів створює для банків серйозні труднощі: по-перше, недоотримання доходів знижує ефективність діяльності; по-друге, порушення планових термінів повернення розміщених активів погіршує ліквідність фінансової установи та вимагає залучення додаткових ресурсів; по-третє, трудовитрати і фінансові витрати на судові процедури і формування резервів, а також збитки, що виникають внаслідок неповернення кредитів, зменшують регулятивний капітал банку.

За даними НБУ, частка простроченої заборгованості за кредитами у загальній сумі кредитів, виданих вітчизняними банками, зросла з 1,3% станом на 01.01.2008 року до 13,5% станом на 01.01.2015 року, тобто у

10 разів (рис. 2.1).

Розділ 2. Практичне значеннябанківського кредитування в Україні. - Инвестирование - 1

Рис. 2.1. Динаміка обсягу простроченої заборгованості, млн. грн.

Джерело: [27]

Слід зауважити, що прострочена заборгованість є сумою прострочених платежів за кредитом на певну дату, тобто лише тією частиною кредитної заборгованості, яку не було погашено вчасно. Загальний обсяг кредитів, щодо яких допущено прострочення, є набагато більшим за обсяг простроченої заборгованості, оскільки в останній не враховуються майбутні затримки платежів. Так, за даними НБУ протягом 2014 року суттєво зросла частка недіючих кредитів у загальній сумі кредитів, виданих банками та досягла 20,6% станом на 01.10.2014 року (рис. 2.2).

Водночас міжнародні рейтингові агенції Fitch, Moody’s та S&P оцінюють частку недіючих кредитів у банківській системі України в межах 30-40%, відзначаючи тенденцію до зростання.

 
233790,63
30626,33
105520,68
120386,28
126300,75
169286,9
152986,4
213534,21
,
,
,
,
,
,
,
,
станом на
01.10. 2014
Недіючікредити, млн. грн.
Відношеннянедіючихкредитів до кредитного портфеля, %

Рис. 2.2. Динаміка обсягу недіючих кредитів банків України, млн. грн.

Джерело: [27]

Зростання обсягів недіючих кредитів вітчизняних банків пояснюється наступними причинами:

- необґрунтованим зниженням вимог до позичальників для нарощування кредитного портфеля банку;

- непрозорою для позичальника ціною кредиту, що включає приховані комісії та, як результат, недооцінювання позичальниками власної платоспроможності;

- масовою видачею кредитів, джерелом погашення яких передбачалося отримання доходів від проведення позичальниками спекулятивних операцій (кредити на покупку нерухомості і землі для перепродажу). Успішне погашення таких кредитів можливе лише на етапі динамічного розвитку економіки і швидкого зростання цін на активи, придбані для перепродажу;

- недостатнім врахуванням кредитних ризиків при формуванні ціни кредиту (при високому рівні простроченої заборгованості доходи від працюючих кредитів не покривають збитків від проблемних);

- формуванням кредитного портфеля без урахування терміновості пасивів, що призвело до розривів ліквідності (видача кредитів на тривалі терміни при фінансуванні їх короткостроковими депозитами);

- валютним кредитуванням клієнтів за відсутності у них доходів у валюті.

Усе це свідчить про наявність прорахунків у кредитній політиці банків, а також про недостатньо якісний кредитний моніторинг банку.

В умовах високої невизначеності та нестабільності макроекономічного середовища й швидкої зміни стану фінансових ринків, підходи до оцінки та управління якістю кредитного портфеля набувають все більшої значущості. Для того, щоб проблемний кредит не став простроченим, необхідний постійний моніторинг заборгованості, раннє виявлення ознак проблемності, детальний аналіз фінансового стану клієнтів-позичальників та розробка заходів щодо підвищення якості кредиту.

Кредитний моніторинг являє собою відстеження кредитоспроможності клієнта після отримання кредиту, порівняно зі становищем до отримання кредиту, що дозволяє прогнозувати розвиток подій у майбутньому з метою зменшення (по можливості – повного виключення) ризику виникнення прострочення (неповернення) кредиту. Кредитний моніторинг передбачає безперервне спостереження, оцінювання та попередження негативних наслідків кредитної діяльності банків з боку служб внутрішнього контролю банку.

Отже, соціально-економічна значущість роздрібного кредитування в Україні є низькою, що підтверджується структурою кредитування та пояснюється чутливістю роздрібного кредитування до динаміки зміни доходів населення. Тенденція погіршення якості кредитного портфеля банків обумовлюється існування наступних причин такої ситуації: відсутністю системних позитивних змін в практиці банківського кредитування населення після фінансово-економічної кризи, накопиченням більш доходних незабезпечених кредитів та відповідно пов’язаних із цим ризиків, практикою роздрібного кредитування, спрямованою головним чином на отримання прибутку банками й торговельними підприємствами, а не на розвиток вітчизняного виробництва і економіки, незацікавленістю держави у розвитку роздрібного кредитування, тощо.

Розвиток банківських продуктів потребує активної орієнтації кредитних установ на ринок кредитування населення, формування та розвиток на ньому інститутів інформаційного посередництва, тощо. На ринок роздрібного банківського кредитування впливає ряд факторів, частина з яких стимулюють його розвиток; другі – регулюють, а треті – стримують розвиток ринку кредитування населення. Для держави кредитування населення досі не є пріоритетним або рівнозначним кредитуванню юридичних осіб, тому антикризові заходи були спрямуються в основному на підтримку фінансового сектору та кредитування юридичних осіб.

← Предыдущая страница | Следующая страница →