Поделиться Поделиться

РОЗДІЛ 3. РЕКОМЕНДАЦІЇ ЩОДО УКРІПЛЕННЯ ФІНАНСОВОГО СТАНУ ЗАВОДУ

3.1. Шляхи удосконалення планування прибутку на підприємстві

Планування фінансової діяльності підприємства тісно пов'язане з кінцевими результатами виробництва, найважливішим з яких в умовах ринкових відносин є загальний прибуток, або сукупний дохід. Головне завдання кожного підприємства в умовах ринку, як уже зазначалося, полягає в організації виробничо-фінансової діяльності з метою задоволення людей у своїй продукції та отримання найбільшого прибутку. У вільних економічних відносинах будь-який суб'єкт ринку може виступати в якості продавця або покупця. Продавець або виробник прагне реалізувати свою продукцію або послугу, а покупець або споживач - задовольнити свій попит на необхідний продукт. Розвиток нових ринкових відносин вимагає посилення ролі фінансів у функціонуванні виробничих підприємств і фірм.

Максимізація прибутку або доходів фірми є визначальною кінцевою метою стратегічного, тактичного та поточного внутрішнього фірмового планування. У зв'язку з цим представляється досить важливим розглянути на мікроекономічному рівні основні організаційно-економічні можливості або теоретичні положення максимізації прибутку на промисловому підприємстві.

В умовах ринкової економіки прибуток є основою економічного та соціального розвитку підприємства. Саме завдяки отриманню прибутку підприємство має змогу купувати нове устаткування, приміщення транспорт. Тобто тільки завдяки прибутку може відбуватись розширене відтворення. Основними чинниками зростання прибутку підприємства є: зростання реалізації продукції, зниження її собівартості, зменшення різноманітних витрат, утрат, збитків.

Зростання прибутку за рахунок зниження собівартості продукції. Собівартість продукції належить до вирішальних чинників, що впливають на прибуток підприємства. Зниження собівартості продукції має виняткове важливе значення, оскільки дає змогу підприємству поліпшити свої конкурентні позиції на ринку. Основними шляхами зниження собівартості є скорочення тих витрат, які мають найбільш питому вагу її структурі.

Зростання прибутку за рахунок зниження різноманітних витрат, втрат, збитків. З метою зниження ризику різноманітних позареалізаційних втрат, таких як невиконання партнерами своїх забов’язань, прострочення термінів оплати за відвантажену продукцію, тощо на підприємстві життєво необхідним є створення власної фінансово-юридичної служби, яка буде займатися фінансовою та юридичною експертизою контрактів, захистом інтересів підприємства в господарських судах, питаннями страхування на випадок стихійних лих і техногенних катастроф тощо. Це дасть змогу у майбутньому уникнути різкого погіршення фінансового положення підприємства через зазначені причини.

Для запровадження механізму формування прибутку потрібно звернути увагу на такі аспекти: освоєння нових ринків, проте при цьому необхідно докласти зусиль, щоб не втратити останніх клієнтів; постійне впровадження нових наукових розробок і підтримання продукції в конкурентоспроможному стані; провадження кадрової політики стимулювання працівників, з метою недопущення відтоку кваліфікованих кадрів; необхідно дотримуватися на підприємстві високої виконавчої дисципліни, а також укладених договорів на виконання робіт; необхідно більше уділяти підвищенню рухів обігових коштів, скороченню усіх видів запасів, домагатися максимально швидкого просування готових виробів від виробника до споживача; скорочення витрат на виробництво можна досягти внаслідок підвищення рівня продуктивності праці, економічного використання сировини, матеріалів, палива, електроенергії, устаткування.

Показник прибутку органічно не може використовуватися як об'єктивний критерій перспективності бізнесу. Прибуток, як і відносні показники типу прибутку на інвестований капітал, вимірюють результати минулої діяльності компанії, але не її майбутній потенціал. Концентрація зусиль на прибутковості як на першорядній меті, неминуче породжує особливий стиль керівництва, орієнтованого на короткотерміновий успіх, що готовий пожертвувати довготерміновою конкурентоспроможністю компанії. Менеджери знають, як можна без особливих труднощів підвищити поточні доходи шляхом скорочення витрат, зниження витрат на розробку нового продукту і підтримки товарної марки, обмеження інвестицій. Насправді ж більшість таких програм з поліпшення прибутковості не що інше, як розбазарювання активів компанії.

Керівнику будь-якого підприємства на практиці доводиться приймати безліч різноманітних управлінських рішень, кожне з яких стосується ціни, витрат підприємства, обсягу і структури реалізованої продукції, в остаточному підсумку все це позначається на фінансових результатах підприємства, тому розроблення ефективного механізму управління прибутком на підприємстві на сьогодення є одним із найактуальніших теоретичних і практичних завдань для фахівців у галузі економіки і фінансів.

Для підвищення результативності діяльності підприємства потрібно сформувати дієву систему управління прибутком, яка розглядається як сутність взаємопов'язаних елементів, кожний з яких виконує певну роботу, спільна дія котрих забезпечує досягнення механізму отримання прибутку заданої величини. У цієї системі треба виділити шість основних блоків: мета, принципи й завдання управління; механізм управління; організаційне забезпечення; інформаційне забезпечення; методи аналізу прибутку; контроль за виконанням плану з прибутку.

Структура механізму управління прибутком підприємства охоплює ринковий механізм регулювання формування й використання прибутку, державне нормативно-правове регулювання питань формування й розподілу прибутку, внутрішній механізм регулювання окремих аспектів формування, розподілу й використання прибутку, систему конкретних методів і прийомів здійснення управління прибутком.

Система організаційного забезпечення управління прибутком – це взаємозалежна сукупність внутрішніх структурних служб і підрозділів підприємства, які забезпечують розроблення й прийняття управлінських рішень щодо окремих аспектів формування прибутку та несуть відповідальність за результати цих рішень. Організація управління прибутком на підприємстві визначається загальною структурою управління підприємством, наявними структурними підрозділами, службами і відділами та взаємозв'язками між ними. Останнім часом організаційне управління прибутком базується на формуванні більш ефективних структурних підрозділів підприємства – центрів відповідальності. Вихідним моментом створення системи управління прибутком на основі виділення центрів відповідальності є персоніфікація відповідальності за ухвалення рішень. Виділяють три види центрів відповідальності: центр витрат, центр прибутку, центр інвестицій.

Система управління прибутком також може функціонувати тільки за наявності відповідних інформаційних даних, на підставі яких можна, по-перше, налагодити постійний моніторинг процесу формування прибутку, по-друге, оцінювати рівень операційного та загального прибутку, а по-третє, аналізувати чинники впливу на обсяг прибутку. Джерелами інформації для прийняття рішень стосовно процесів управління прибутком є дані маркетингового аналізу, бухгалтерського та управлінського обліку.

Для забезпечення ефективності системи управління прибутком в організаційну структуру підприємств треба вводити служби контролінгу. Вагоме значення в системі контролінгу має оперативний аналіз відхилень витрат підприємства. Він дає змогу своєчасно оцінити господарські ситуації, пов'язані з формуванням витрат діяльності, виявити негативні причини і вади в роботі, внутрішньогосподарські резерви покращення використання ресурсів підприємства, забезпечити оперативне маневрування ресурсами і капіталом з метою раціоналізації витрат.

3.2. Стратегічне планування прибутку на підприємстві

В умовах розвитку ринкової економіки України прибуток є основним спонукальним мотивом здійснення будь-якої підприємницької діяльності, оскільки він забезпечує зростання добробуту власників та працівників підприємства через дохід на вкладений капітал. Поряд із цим, в умовах фінансової кризи значно погіршились основні показники діяльності підприємств, зокрема і остаточні фінансові результати його діяльності.

Результативним елементом прибутковості підприємства є маса і норма прибутку, які становлять потужний важіль динамічного розвитку його діяльності. Проблематика прибутковості підприємства охоплює питання його виникнення в процесі функціонування, формування у сфері обміну і розподілу та використання для нагромадження капіталу, капіталізації прибутку. Особливе значення ці проблемні питання мають для підприємств, де протягом тривалого часу прибутковість істотно не зростала, або які функціонують збитково Для вирішення цієї проблеми потрібно системно дослідити сутність прибутковості підприємства як процесу, його складові елементи, їх чітку цілеспрямовану взаємодію для функціонування і розвитку підприємства та забезпечення високого результату, сучасні альтернативні стратегії підвищення прибутковості та заходи з її забезпечення.

В умовах активно змінюваної ринкової ситуації, жорстокої конкуренції підприємства повинні не тільки зосереджувати увагу на внутрішньому стані справ, але і виробляти довгострокову стратегію, що дозволяла б адаптуватися до змін, які відбуваються в його оточенні.

Тому у даний час надзвичайно важливим стає здійснення такого управління, що забезпечує адаптацію підприємства до швидко змінюваного навколишнього середовища. Проте стратегії, єдиної для всіх підприємств, не має, так само як і не має єдиного універсального стратегічного плану діяльності підприємства. Процес вироблення стратегії для кожного підприємства – унікальний, тому що залежить від позиції підприємства на ринку, динаміки цього розвитку, його потенціалу, поведінки конкурентів, характеристик реалізованих ним товарів та інших чинників.

Стратегія управління підприємством тісно пов'язана з визначенням головної мети його функціонування. Найчастіше ця головна мета формулюється як досягнення визначеного рівня рентабельності на вкладений капітал і відповідно одержання визначеної маси чистого прибутку.

Ефективність управління процесами утворення прибутку значною мірою залежить від якості аналізу, реальності виявлених резервів збільшення прибутку, економічного обґрунтування планів формування і використання прибутку на майбутній період. Звідси метою економічного управління прибутком і рентабельністю є розробка ефективної політики формування прибутку підприємства, обґрунтування раціональних напрямків його використання і виявлення оптимального рівня рентабельності фінансових вкладень у довгостроковому періоді. При цьому слід зауважити, що все більше місце в стратегічному управлінні займає внутріфірмове планування.

Забезпечення ефективного планування прибутку підприємства визначає ряд вимог до цього процесу, основними з яких є: інтегрованість із загальною системою управління підприємством; комплексний характер формування управлінських рішень; високий динамізм управління; багатоваріантність підходів до розробки окремих управлінських рішень; орієнтованість на стратегічну мету розвитку підприємства.

Кінцевою метою діяльності будь-якого підприємства є отримання прибутку. Тому дуже важливо під час стратегічного планування прибутку врахувати всі чинники і аспекти подальшого розвитку для повного і обґрунтованого визначення величини прибутку і забезпечення певного рівня прибутку. Одночасно при плануванні прибутку є ряд особливостей, специфічних аспектів, які необхідно врахувати для фінансового забезпечення постійного розвитку підприємства. В умовах нестабільної економіки важливим для будь-якого підприємства є формування найістотніших принципів і ефективної системи стратегічного планування та управління прибутком.

Визначення цілей
Концептуальні засади стратегічного управління прибутком, а саме: стратегічного планування, стратегічної організації і стратегічного контролю. На етапі стратегічного планування прибутку визначають цільову суму прибутку відповідно до стратегічних цілей і завдань підприємства з урахуванням його стадії життєвого циклу; здійснюють стратегічний аналіз управління прибутком на засадах моніторингу прибутковості підприємства та обґрунтування планів і програм дій на основі оцінювання стратегічних альтернатив.

 
  РОЗДІЛ 3. РЕКОМЕНДАЦІЇ ЩОДО УКРІПЛЕННЯ ФІНАНСОВОГО СТАНУ ЗАВОДУ - Инвестирование -  1


Рис. 3.1. Структурно-логічна схема стратегічного управління прибутком

На етапі стратегічної організації приводять у відповідність з обраною стратегією всі ресурси і внутрішні зв'язки підприємства, його цілі, завдання і сферу відповідальності працівників; здійснюють організаційні зміни на підприємстві та розробляють політику кожного структурного підрозділу.

Завершальним етапом стратегічного управління прибутком підприємства є стратегічний контроль за виконанням розроблених заходів. Перевага запропонованої структурно-логічної схеми полягає в тому, що вона охоплює всі складники процесу управління прибутком, зумовлені його функціями та наявністю прямого і зворотного зв'язку між елементами. Крім того, саме використання такої логіки стратегічного управління прибутком підприємства надає можливість комплексно охопити всі види ресурсного потенціалу підприємства і діяльність його інфраструктур (рис. 3.1).

Формування та дослідження системи абсолютних та відносних показників оцінки прибутковості є основою гіпотези, що провідні позиції посідають різні з них залежно від стадії розвитку та конкурентного становища підприємства на ринку, виходячи із об'єктивно можливого стану його прибутковості.

Для такої цільової орієнтації варто розробити механізм управління прибутковістю промислового підприємства, інструментарій побудови якого передбачав би використання відповідних моделей, алгоритмів, матриць та обґрунтовує визначальний показник прибутковості. Саме розроблення способу виявлення не лише фактичного, але й об'єктивно можливого стану прибутковості підприємства, вироблення підходу до формулювання мети механізму управління нею у вигляді визначального показника прибутковості для певного підприємства за певних обставин, вибір методів визначення його оптимальних параметрів та стратегії забезпечення досягнення становить основу новизни змісту розробленого механізму. Визначальним показником прибутковості підприємства є такий показник, який, відповідно до встановлених критеріїв оцінки стану підприємства, посідає провідну позицію щодо мети, перспектив і стратегії його розвитку у напрямі якісного покращення прибутковості в механізмі управління.

Стратегічне планування прибутку включає в себе детальний аналіз зовнішніх та внутрішніх факторів, що мають вплив на економічну ефективність підприємства і на основі цього аналізу розробку алгоритму функціонування та розвитку підприємства в майбутньому з метою досягнення оптимального співвідношення «прибуток - ризик». Важливим етапом стратегії планування прибутку є зважена оцінка конкурентоспроможності як підприємства, так і його конкурентів. При цьому повинні враховуватись та порівнюватись особливості розвитку підприємства та його конкурентів, їх регіональні та галузеві особливості на різних рівнях.

При розробці стратегії планування прибутку необхідно враховувати, що із макроекономічних чинників вплив на рівень прибутку підприємства та його конкурентні позиції мають: соціально – демографічні умови, характер державного регулювання економіки, кон’юнктура світового ринку відповідного виду продукції, рівень платоспроможного попиту населення тощо. На мезорівні вплив на рівень прибутку підприємства мають наступні чинники: основні економічні , технічні характеристики та структура галузі, у якій функціонує підприємство, питома вага продукції галузі у народногосподарських та міжнародних показниках, стан внутрішнього конкурентного середовища у галузі, роль і місце підприємства у діяльності відповідної галузі. На мікрорівні у процесі стратегічного планування прибутку необхідно враховувати якість та ціну продукції (робіт, послуг), інноватизацію виробництва та підприємства в цілому, асортимент продукції та його відповідність вимогам ринку, кваліфікацію та рівень мотивації працівників, фінансово - економічний стан підприємства тощо.

Окремо потрібно закцентувати увагу на прямому взаємозв’язку та взаємозалежності таких економічних категорій, як інноватизація, якість прибутку і конкурентоспроможність підприємства. Слід відмітити, що поняття інноватизація виробництва запропоноване нами в попередніх дослідженнях і представляє собою «постійний процес залучення і впровадження інновацій в виробництво, який є комплексним, системним і базується на якісних змінах в продуктивних силах і в виробничих відносинах, що забезпечують поточне і перспективне зростання конкурентоспроможності підприємства і підвищення його економічної ефективності».

Велика увага при розробці стратегії планування прибутку сучасних підприємств приділяється показникам, що враховують величину прибутку. Однак, розробка стратегії планування прибутку підприємства, повинна базуватись на використанні системи показників, що спрямовані на оцінку не тільки величини, але й якості прибутку. Якість прибутку відображається, насамперед, в організаційно - технічному та технологічному потенціалах підприємства, рівні кваліфікації кадрів, розвинутій системі соціально - економічних відносин, оптимальності використання всіх виробничих ресурсів. Необхідно розробити систему планування, яка б враховувала тісний взаємозв’язок показників, що характеризують інноватизацію підприємства, якість прибутку, конкурентоспроможність підприємства (рис 3.2).

 
 
Інноватизація підприємства


РОЗДІЛ 3. РЕКОМЕНДАЦІЇ ЩОДО УКРІПЛЕННЯ ФІНАНСОВОГО СТАНУ ЗАВОДУ - Инвестирование -  2 РОЗДІЛ 3. РЕКОМЕНДАЦІЇ ЩОДО УКРІПЛЕННЯ ФІНАНСОВОГО СТАНУ ЗАВОДУ - Инвестирование -  3

Якість прибутку підприємства
РОЗДІЛ 3. РЕКОМЕНДАЦІЇ ЩОДО УКРІПЛЕННЯ ФІНАНСОВОГО СТАНУ ЗАВОДУ - Инвестирование -  4 РОЗДІЛ 3. РЕКОМЕНДАЦІЇ ЩОДО УКРІПЛЕННЯ ФІНАНСОВОГО СТАНУ ЗАВОДУ - Инвестирование -  5

РОЗДІЛ 3. РЕКОМЕНДАЦІЇ ЩОДО УКРІПЛЕННЯ ФІНАНСОВОГО СТАНУ ЗАВОДУ - Инвестирование -  6 РОЗДІЛ 3. РЕКОМЕНДАЦІЇ ЩОДО УКРІПЛЕННЯ ФІНАНСОВОГО СТАНУ ЗАВОДУ - Инвестирование -  7

 
 
Конкурентоспроможність підприємства


Рис. 3.2. Взаємозв’язок показників, що характеризують інноватизацію підприємства, якість прибутку, конкурентоспроможність підприємства

Отже, формування стратегічного плану прибутку є необхідним і обов'язковим, оскільки за допомогою складення такого плану керівництво підприємства має можливість оцінити своє зовнішнє та внутрішнє середовище, визначити сильні і слабкі сторони своєї майбутньої діяльності, проаналізувати діяльність конкурентів та оцінити конкурентоспроможність своєї продукції, оптимально розподілити свої фінансові ресурси. Він є основою підвищення конкурентоспроможності підприємства. Нами у роботі запропоноване використання стратегії планування прибутку, яка б враховувала не тільки кількісні, але й якісні показники прибутку, а також відображала тісний взаємозв’язок та взаємозалежність інноватизації підприємства, якості прибутку та конкурентоспроможності підприємства.

Отже, з метою підвищення результативності діяльності підприємства та його стратегічного розвитку у перспективі, виникає потреба у розробленні стратегії управління підприємством, спрямованої на вдосконалення механізму формування та використання прибутку. Для максимізації прибутку підприємства потрібно, насамперед, виконати комплекс завдань щодо забезпечення зростання обсягів діяльності, ефективного управління витратами, підвищення ефективності використання матеріально-технічної бази, оптимізації складу та структури обігових коштів, підвищення продуктивності праці та вдосконалення системи управління підприємством. Розподіл прибутку підприємства потрібно здійснювати відповідно до спеціально розробленої політики, формування якої становить собою складну економічну задачу. Дана політика повинна відображати основні вимоги загальної стратегії розвитку підприємства, забезпечувати підвищення його ринкової ціни, формувати належні обсяги інвестиційних ресурсів, забезпечувати матеріальні інтереси власників та працівників. Основними шляхами покращення цільової структури формування та використання прибутку підприємства є: визначення пріоритетного напрямку використання прибутку капіталізації коштів, що спричинить подальший розвиток підприємства та покращення фінансових результатів його діяльності, а також проведення економічної роботи щодо аналізу динаміки та чинників отриманих прибутків у базовому періоді, виявлення резервів, що сприятимуть максимізації прибутку, а також ефективного планування формування, розподілу та використання прибутку на наступні періоди.

3.3. Економічне обґрунтування ефективності розроблених рекомендацій щодо укріплення фінансового стану хлібозаводу

Широке впровадження досягнення науки та техніки – це основа подальшого прогресу вітчизняного хлібопечення, комплексної механізації та автоматизації виробництва, засновування нових технологічних систем та процесів, підвищення продуктивності праці, поліпшення якості та зниження собівартості продукції.

Внаслідок особливості специфікації продукції, яка має обмежений термін реалізації (від 6 до 24 годин) з часу виходу с печі, реалізація її здійснюється в межах міста та прилеглих населених пунктах (бюджетні підприємства, торгівельні підприємства, приватна торгівля).

У своїй діяльності підприємство має певні ризики, які включають наступні: політичні і макроекономічні ризики: податкове навантаження – високі податки, що призводять до зростання податкових, штрафів і пені; політична нестабільність; зростання інфляції; зниження темпів економічного розвитку країни в цілому, і як наслідок погіршення стану окремих галузей виробництва та підприємств; фактори ризику стосовно фінансово-господарського плану: нестача ресурсів; проблеми із залученням коштів для розширення діяльності; застаріле виробниче обладнання та транспорт; зменшення попиту у зв’язку зі створенням нових конкурентоспроможних підприємств.

Також на діяльність можуть вплинути техногенні ризики та природні катастрофи, що можуть мати істотний вплив на врожай зернових культур та достатню наявність інших видів сировини.

Основним захистом своєї продукції є сертифікація. Уся продукція підприємства є сертифікованою, раніше продукція відповідала критеріям ГОСТ, тепер відповідає Державним стандартам України, а також технічним умовам Стандартів Організацій України.

Завдяки проведеному аналізу фінансового плану ВАТ «Донецький Хлібозавод №14» визначено, що загрози до його банкротства немає, але за умов високої конкуренції у стратегії подальшої діяльності є забезпечення виробничої потужності та зменшення витрат за рахунок впровадження сучасних методів виробництва, нових видів продукції.

Головними напрямками в роботі хлібокомбінату має бути зростання обсягу реалізації. З метою зростання обсягів виробництва планується підвищувати конкурентоспроможність виробленої продукції шляхом: підвищення якості продукції, поширення та поновлення асортименту, встановлення більш низьких оптово-відпускних цін шляхом зниження затрат на виробництво продукції. Виконання планів потребує значних коштів, які мають бути вилученні від прибутку підприємства.

Головними чинниками, що впливають на ціну хліба, є вартість борошна, газу, електроенергії, паливно-мастильних матеріалів, розмір мінімальної заробітної плати. Ще одним суттєвим фактором, що впливає на збільшення роздрібних цін на хліб у поточному році, є поетапне збільшення розміру мінімальної заробітної плати, як це передбачено Законом України «Про державний бюджет України на 2010 рік». Все це впливає на кінцеву ціну хліба.

Протягом січня – листопада 2010 року в Україні було вироблено 1737237,27 т борошна. Найбільшу кількість борошна вироблялось в Донецькій області, 181773 т. Однак тенденція останніх 3–4-х років свідчить про значне зменшення виробництва борошна. Тут має вплив зниження врожайності зернових та зменшення споживання хліба та хлібобулочних товарів населенням. Об’єктивними факторами впливу на формування ціни на борошно перш можна вважати вартість зерна як основної складової виробництва борошна, тарифи на електроенергію, розмір мінімальної заробітної плати. До суб’єктивних факторів належать проведення ремонтних робіт, транспортні витрати, вартість паливно-мастильних матеріалів, допоміжних витрат, вартість послуг по переробці зерна на борошно на давальницьких умовах тощо. Типова схема формування ціни на борошно включає наступні статті витрат: сировина – 86–90%, матеріали – 1,4–2,2%, паливо і електроенергія – 1,6–3,5%, амортизація – 1–2%, загальновиробничі витрати – 3–5%, інші виробничі витрати – 1%, адміністративні витрати – 0,5–1,5%, витрати на збут – 0,7–1%, повна собівартість – 100%, рентабельність – 1–10%. Отже, можна зробити висновок, що ціна на борошно безпосередньо залежить від ціни на зерно.

Згідно з інформацією борошномельних підприємств-постачальників борошна для хлібопечення, починаючи з червня по жовтень поточного року середньозважені ціни реалізації борошна житнього обдирного зросли на 1–27 %, борошна 1 ґатунку – від 22,9 до 53%, борошна вищого ґатунку – від 20,3 до 45,7%. Вартість зерна як основної складової виробництва борошна протягом червня–жовтня 2010 року збільшилась на 10–35%.

Для стабільної цінової політики на ринку хліба та борошна для хлібопечення, як в цілому по країні так і в регіонах, можна було б розробити та впровадити механізм відшкодування коштів для незахищених верств населення у разі обґрунтованого зростання цін на хліб, що забезпечить беззбиткову діяльність суб’єктів господарювання хлібопекарської галузі. Щодо пропозицій, то найефективнішими інструментами регулювання ринку борошна, підтримання стабільної цінової ситуації, на мою думку, стало б створення механізму отримання пільгових кредитів підприємствами хлібопекарської галузі, побудова залогових схем, введення торгових бірж як обов’язкового елементу функціонування даного ринку, а це сприятиме укладення ф’ючерсних контактів.

Якщо зростає собівартість виробництва, то для забезпечення мінімальної рентабельності пекарі змушені або підвищувати ціни, або вимагати від влади бюджетних дотацій. Однак грошей у державному та місцевих бюджетах катастрофічно не вистачає навіть на поточні витрати. Тому хлібозаводи підвищили ціни на сорти хліба, у складі яких є цукор, солод, яйця і молоко, родзинки.

Для стабілізації цінової ситуації на ринку хліба в області Донецькою облдержадміністрацією підготовлено проект Меморандуму порозуміння між виробниками борошна для хлібопечення та потужними хлібопекарськими підприємствами щодо: недопущення підвищення цін на хліб масового вжитку; збільшення обсягу виробництва хліба масових сортів; організація фірмової торгівлі хліба підприємствами-виробниками.

Згідно з обсягами поставки борошна, виробленого із пшениці та жита державного інтервенційного фонду, на період до 31.12.10 складено графік щомісячного його постачання виробникам області за фіксованими цінами (наказ Міністерства аграрної політики України від 23.02.10 №77) для забезпечення населення регіону хлібом згідно стабільних цін.

В теперішній час більшість діючих підприємств хлібопекарної промисловості використовують проектні потужності не в повному обсязі, переходять на роботу на обладнанні меншої потужності. Все більшого поширення набуває розробка фірмових сортів хліба. З кожним днем збільшується випуск продукції порізаної та запакованої. Виконання функцій нарізки та упаковки продукції потребує придбання додаткового обладнання. Враховуючи відсутність вітчизняного машинобудування для хлібопекарної та кондитерської промисловості, приходиться придбавати дороге імпортне обладнання. Однією з серйозних проблем діяльності хлібопекарної галузі є стійка негативна тенденція до зменшення фактичного рівня рентабельності хлібопекарського виробництва,яка зумовлює зменшення надходжень до Держбюджету та неспроможність підприємств оновлювати обладнання та підтримувати матеріально-технічну базу в належному стані. Товариство постійно працює над підвищенням конкурентоспроможності продукції, вдосконаленням технологічних процесів, залученням кращих світових досягнень в області виробництва продукції в поєднанні з національними традиціями. Інформація про конкуренцію в галузі, про особливості продукції емітента конкурентами підприємства являються хлібозаводи, хлібокомбінати, міні-пекарні, загальна кількість яких не визначена.

Використання виробничих потужностей на «Донецькому хлібозаводі №14» по виробництву хлібобулочних виробів становить 49,2%; кондитерських виробів 41,7%.

Причина неповного використання виробничих потужностей – значна кількість хлібопекарень, розташованих в місті конкуренція на ринку збуту інших хлібокомбінатів, зазначених в цьому звіті. Не дивлячись на те, що асортимент хлібобулочних виробів в Україні відрізняється значним різноманіттям, проблема становлення нових ґатунків виробів є актуальною. Необхідність розширенню асортименту диктується проблемами ринку, що пов’язані зі змінами смаків споживачів, необхідністю підвищення харчової та зниження енергетичної цінності продукції, появи нових видів сировини та домішок, зниженням витрат виробництва та роздрібної ціни виробів та інше. У цілях підвищення конкурентоспроможності своєї продукції спеціалісти хлібокомбінату постійно ведуть роботу по створенню нових ґатунків виробів. В умовах ринкових взаємовідносин з підвищеної харчовою цінністю, що призначені для оздоровлення населення.

Впровадження нових товарів викликано необхідністю задовольнити смаки споживачів, які мають тенденцію до зміни , а також підвищити смакову та енергетичну цінність продукції. Розширення асортименту відбувається внаслідок появлення нових видів сировини та харчових добавок.

Саме тому впровадження нового обладнання є найбільш актуальним для сучасного стану хлібопекарної галузі, що сприятиме максимізації прибутку на підприємстві. В якості заміни старого обладнання на нове запропонована фірма ЗАТ НПП „Восход” (Росія).

ЗАТ НПП фірма "Восход" - холдинг, до складу якого входять 3 підприємства з потужною сучасною машинобудівною базою, власне конструкторське бюро, інвестиційна, управлінсько-збутова компанії і інші підрозділи. Сфери діяльності холдингу: виробництво хлібопекарського і кондитерського устаткування; виробництво електротермічного устаткування: широка номенклатура плавильних, гартівних печей; виробництво маневрових лебідок кранів і тягових. ЗАТ НПП фірма " Восход " - перше машинобудівне підприємство в Росії, що впровадило спеціалізовану послідовну систему менеджменту безпеки харчової продукції. Система Hazard Analysis and Critical Control Point (НАССР) (Аналіз Ризиків і Критичні Контрольні Точки, в російській транскрипції ХАССП) успішно сертифікована Регістром Ллойда (LRQA) - сертифікат №SPB0006307/А від 1 червня 2010 року. Система НАССР виступає гарантом харчової безпеки вироблюваного устаткування, дозволяє виявляти потенційні небезпеки і попередити можливі ризики.

За оцінками незалежних експертів, ЗАТ НПП фірма " Восход" є провідним виробником устаткування для хлібопечення і кондитерської промисловості в Росії і країнах СНД. Ціни на устаткування " Восход " значно нижче цін на зарубіжні аналоги. Постачання хлібопекарського і кондитерського устаткування здійснюється в усі регіони Росії, країни СНД, ближнє і далеке Зарубіжжя.

Для заміни та впровадження нового обладнання було вибрано декілька моделей: піч ротаційна "Муссон-ротор" модель 250 МР Супер та піч ротаційна "Муссон-ротор" модель 99МР-01. Обладнання повністю автоматизоване і потребує мінімум втручання.

Ротаційна піч "Муссон-ротор" модель 250 МР Супер забезпечує управління параметрами випічки, виключаючи помилки персоналу; створювати, редагувати, зберігати, використати до СТА 10-крокових програм випічки; забезпечувати безпеку роботи і обслуговування за допомогою системи блокувань; виключати несанкціонований доступ до роботи з контроллером установкою паролів; створювати, зберігати архіви випічок, аварійних ситуацій, часу напрацювання печі; запускати пекти автоматично в заданий час та інше. Технічні характеристики наведені у Додатку Е.

Універсальна ротаційна конвекційна піч "Муссон-ротор" модель 99МР-01 призначена для високоякісних випічок: хлібобулочних виробів, хліби формового і череневого з пшеничного і житнього борошна, кондитерських виробів в умовах інтенсивної експлуатації на хлібопекарських і кондитерських підприємствах. Пекти без переналаштування повітряних потоків в пекарній камері забезпечує випічку високоякісної продукції широкого асортименту хлібобулочних виробів : відмінну пропікаємість, високий підйом, рівномірно забарвлену поверхню, ідеальний глянець. Фронтальне розташування зони обслуговування дозволяє встановлювати печі в ряд з мінімальним проміжком 5 см. Можливість переходу з газу, дизельного палива на електрику шляхом заміни теплообмінника на теновий блок і навпаки. Верхній привід обертання стелажного візка, низький поріг пекарної камери, короткий пандус, верхній вузол фіксації візка дозволяють уникнути струсу тестових заготівель при загортанні стелажного візка, виключають її зміщення під час випічки.

РОЗДІЛ 3. РЕКОМЕНДАЦІЇ ЩОДО УКРІПЛЕННЯ ФІНАНСОВОГО СТАНУ ЗАВОДУ - Инвестирование -  8

Рис. 3.1. Результати розрахунків собівартості для різних варіантів впроваджуємих роторних печей „Муссон-Ротор”

Економічність печі забезпечується: застосуванням комбінованої двошарової теплоізоляції, наявністю утепленої підлоги з нержавіючої сталі конструкцією дверей печі, що має дворівневі регульовані замки і петлі, що забезпечують точну установку дверей по висоті і мірі прилягання до отвору, якісну термоізоляцію, ущільненням валу приводу обертання візка, комплектацією блоковими автоматизованими пальниками "ELCO", наявністю оптимальної системи управління запуском і роботою пальника, конструкцією теплообмінника з високим ККД. Технічні характеристики наведені у Додатку Ж. Зовнішній вид печей „Муссoн-рoтор” наведені у Додатку Д.

При рості обсягів випуску хліба міняється співвідношення постійних та перемінних витрат, при цьому структурна доля постійних витрат падає, що підвищує рівень рентабельності виробництва (рис 3.1).

В економічному обґрунтуванні дипломного проекту проведені калькуляційні розрахунки собівартості для печей на одному виді палива та при різних обсягах продуктивності, а також на різних типах палива при одному обсягу продуктивності (Додаток В).

РОЗДІЛ 3. РЕКОМЕНДАЦІЇ ЩОДО УКРІПЛЕННЯ ФІНАНСОВОГО СТАНУ ЗАВОДУ - Инвестирование -  9

Рис. 3.2. Рівень рентабельності для різних варіантів печей „Муссон-Ротор” на трьох видах палива.

В таблицях (Додаток Г) наведені результати розрахунків показників впровадження нових видів хлібопекарних роторних печей „Муссон-Ротор”, які працюють на електроенергії, на газі та на дизельному пальному. Розраховувалися три види собівартості - виробнича, цехова та загальна по підприємству. Реалізаційна ціна 1 кг хліба у всіх варіантах приймалася на рівні 2010 року – 3,86 грн./кг.

Наступні розрахунки витрат показують рівень рентабельності на «Донецькому хлібозаводі №14» для різних варіантів впроваджених роторних печей „Муссон-Ротор” на трьох видах палива при варіації продуктивності від 500 до 5000 кг хліба в зміну (рис. 3.2)

Таким чином, отримані результати калькуляційних розрахунків показників показали, що при рівнях вартості електроенергії, газу та дизельного пального для січня 2010 року рентабельність виробництва хліба для печей з сталим рівнем продуктивності 2500 кг хліба становить: при використанні електроенергії - 3,21%; при використанні дизельного пального – 11,96%; при використанні газу - 18,98%.

РОЗДІЛ 3. РЕКОМЕНДАЦІЇ ЩОДО УКРІПЛЕННЯ ФІНАНСОВОГО СТАНУ ЗАВОДУ - Инвестирование -  10

Рис. 3.3. Результати аналізу підвищення рівня рентабельності роботи на печях „Муссон-Ротор” на газі

Дисконтована «пренумерандо» чиста рентабельність інвестицій на придбання та монтаж обладнання при коефіцієнті дисконтування на рівні інфляції 2010 року – 9,1% та строку окупності проекту 1 рік становитиме: при використанні електроенергії – (-13,8)%; при використанні дизельного пального – (-5,0)%; при використанні газу - (+1,98)%.

РОЗДІЛ 3. РЕКОМЕНДАЦІЇ ЩОДО УКРІПЛЕННЯ ФІНАНСОВОГО СТАНУ ЗАВОДУ - Инвестирование -  11

Рис. 3.4. Розрахунковий строк окупності витрат на впровадження нових видів роторних печей „Муссон–ротор”

Отже, навіть при рості ціни на газ з 50 доларів 2008 року до 180 доларів 2010 року за 1000 м3 найбільш ефективним є використання роторних хлібопекарських печей на природному газі.

РОЗДІЛ 3. РЕКОМЕНДАЦІЇ ЩОДО УКРІПЛЕННЯ ФІНАНСОВОГО СТАНУ ЗАВОДУ - Инвестирование -  12

Рис. 3.5. Порівняльна ефективність впровадження різних видів палива при рівній продуктивності печі „Муссон-Ротор - 99МР-01”

Розрахунок собівартості витрати на електроенергію на 1 кг хліба (витрата електроенергії в зміну х вартість електроенергії + витрата дизпалива в зміну х вартість дизпалива + витрата газу в зміну х вартість газу) : продуктивність пекарні) складають: пекарня „Муссон-Ротор” (на дизельному паливі): (94,6 х 0,28 + 46,2 х 3,7) : 1300кг = 0,1519 грн./кг.

Пекарня „Муссон-Ротор” (на газі): (94,6 х 0,28 + 53,5 х0,67) : 1300кг = 0,048 грн./кг.

Фонд оплати праці (ФОП) на 1 кг хліба (середня заробітна плата на місяць х Квиплат до соцфонду * чисельність працюючих у зміну х кількість змін : (продуктивність пекарні х кількість робочих днів у місяці)) складає: 850 грн./мес. х 1,4 х 4 х 1 : (1300кг х 30) = 0,0832 грн./кг.

Транспортні витрати на 1 кг хліба (транспортні витрати на місяць : (продуктивність пекарні х кількість робочих днів у місяці)) складають: 2400 грн. : (1300 х 30) = 0,0615 грн./кг.

Витрати на комунальні послуги й орендну плату на 1 кг хліба (площа приміщення х (вартість комунальних послуг + орендна плата) : (продуктивність пекарні х кількість робочих днів у місяці)) складають: 120м2 х (20,0 +3,8) : (1300 х 30) = 0,0732 грн./кг.

Амортизація устаткування на 1 кг хліба ((вартість пекарні + вартість додаткового електросилового устаткування) х річна норма амортизації (6,5 %) : (продуктивність пекарні х кількість робочих днів у році)) складає: пекарня „Муссон-Ротор” (на дизельному паливі): (72313,33+916,67+5630+1875,5)грн. х 0,065 : (1300 х 345) = 0,012 грн./кг. Пекарня „Муссон-Ротор” (на газі): (78841,67+916,67+5630+1875,5)грн. х 0,065 : (1300 х 345) = 0,013 грн./кг.

Собівартість 1 кг хліба (матеріальні витрати + витрати на енергоносії + фонд оплати праці + транспортні витрати + витрати на комунальні послуги й орендну плату + амортизація устаткування ) складає(з обліком уплаченого ПДВ –20%): пекарня „Муссон-Ротор” (на дизельному паливі): 1,22 + 0,1519 + 0,0832 + 0,0615 + 0,0732 + 0,012 = 1,6018 грн./кг. Пекарня „Муссон-Ротор” (на газі):1,22 + 0,048 +0,0832 + 0,0615 + 0,0732 + 0,013 = 1,4989 грн./кг.

Чистий доход підприємства від реалізації 1 кг хліба (роздрібна ціна 1 кг хліба – собівартість), де роздрібна ціна 1 кг хліба це роздрібна ціна 1 буханця хліба : вага = 1,4 грн. : 0,75 = 1,867 грн. складає,при цьому з ціни реалізації стягується різниця полученого й уплаченого податку ПДВ (20%). Пекарня „Муссон-Ротор” (на дизельному паливі):1,867 грн.*5/6 – 1,6018 грн.*5/6 = 0,221 грн./кг. Пекарня „Муссон-Ротор” (на газі): 1,867грн.*5/6 – 1,4989 грн.*5/6 = 0,3067 грн./кг.

Рентабельність виробництва по чистому прибутку підприємства складе ( як відношення чистого прибутку з 1 кг хліба до витрат на виробництво 1 кг хліба) : пекарня „Муссон-Ротор” (на дизельному паливі): 0,221/(1,6018*5/6)*(1-0,25) * 100 % = 12,41 %. Пекарня „Муссон-Ротор” (на газі): 0,3067/(1,4989*5/6)*(1-0,25) *100 % = 18,4 %.

Основні витрати (вартість пекарні + додаткове електросилове устаткування + транспортні витрати по доставці + монтаж і пусконаладка устаткування) складають: пекарня „Муссон-Ротор” (на дизельному паливі):92313,33+916,67+5630,0+1875,5 = 100 735,5 грн. Пекарня „Муссон-Ротор” (на газі): 98841,67+916,67+5630,0+1875,5 = 107 263,84 грн.

Строк окупності, днів (основні витрати : (чистий прибуток з 1 кг хліба х продуктивність пекарні) складає: пекарня „Муссон-Ротор” (на дизельному паливі): 100 735,5 грн. : (0,221 грн./кг х 1300кг/день) = 351 день чи 0,97 року.

Пекарня «ВОСХОД» (на газі): 107 263,84 грн. : (0,3067 грн./кг х 1300кг/день) = 269 днів чи 0,75 року.

Розрахунковий аналіз впливу росту продуктивності роторної печі на структурне співвідношення перемінних та постійних витрат на роторні печі „Муссон-Ротор” на природному газі з продуктивністю від 2500 до 5000 кг хліба в зміну показав, що: при продуктивності печі 2500 кг/зміну рівень постійних витрат в собівартості становить 7,01%, відповідна загальна для підприємства собівартість 1 кг хліба становить 3,40 грн./кг, що при ціні продажу 3,86 грн./кг відповідає рівню рентабельності 14,18%; при продуктивності печі 3600 кг/зміну рівень постійних витрат в собівартості становить 6,95%, відповідна загальна для підприємства собівартість 1 кг хліба становить 3,43 грн./кг, що при ціні продажу 3,86 грн./кг відповідає рівню рентабельності 13,38%; при продуктивності печі 5000 кг/зміну рівень постійних витрат в собівартості становить 5,45%, відповідна загальна для підприємства собівартість 1 кг хліба становить 3,26 грн./кг, що при ціні продажу 3,86 грн./кг відповідає рівню рентабельності 19,62%.

При рості обсягів випуску хліба змінюється співвідношення постійних та змінних витрат, при цьому структурна частка постійних витрат падає, що підвищує рівень рентабельності виробництва.

Таким чином, при впровадженні нового обладнання на підприємстві ВАТ “Донецький хлібозавод №14” буде досягнутий рівень рентабельності акціонерного капіталу не нижчий рівня альтернативної ставки доходності капіталу в Україні, тобто підприємство стає інвестиційно привабливим і може розширювати обсяги акціонерного капіталу за рахунок додаткових емісій акцій.

Актуальність отриманих в дипломному дослідженні результатів полягає в наданні ВАТ „Донецький хлібзавод № 14” обґрунтованих рекомендацій по шляхам зниження собівартості випускаємої продукції за рахунок технічного переоснащення виробництва новими високопродуктивними роторними печами „Муссон-Ротор” виробництва ЗАТ НПП „Восход” (Росія) на газовому паливі з продуктивністю 5000 кг хліба за зміну. Отже, формування плану, щодо модернізації виробництва є необхідним і обов'язковим, оскільки за допомогою складення такого плану керівництво підприємства має можливість оцінити своє зовнішнє та внутрішнє середовище, визначити сильні і слабкі сторони своєї майбутньої діяльності, проаналізувати діяльність конкурентів та оцінити конкурентоспроможність своєї продукції, оптимально розподілити свої фінансові ресурси. Він є основою підвищення конкурентоспроможності підприємства. У роботі запропоноване використання стратегії планування прибутку, яка б враховувала не тільки кількісні, але й якісні показники прибутку, а також відображала тісний взаємозв’язок та взаємозалежність інноватизації підприємства, якості прибутку та конкурентоспроможності підприємства.

Висновки до розділу 3

За результатами економічної діагностики підприємства ВАТ “Донецький хлібозавод №14” у 2008 - 2010 роках, основною проблемою розвитку підприємства є підвищення рентабельності власного капіталу до норми альтернативної доходності інвестиційного капіталу на ринках України, оскільки існує загроза масового продажу низькорентабельних акцій відкритого акціонерного товариства на біржі та зміні власників підприємства.

Основним шляхом вирішення вищеназваної проблеми з врахуванням обмежень на ціну продажу хліба є зниження собівартості виробництва.

В якості основних шляхів зниження собівартості продукції ВАТ “Донецький хлібозавод №14” у дипломному проекту пропонуються наступні заходи технічного переобладнання виробництва більш продуктивним та економним обладнанням фірми ЗАТ НПП „Восход” (Росія) останніх серій: Хлібопекарні пічі „Муссон-ротор” випускаються в трьох варіантах – з електричними нагрівачами, з газовими нагрівачами та нагрівачами на дизельному топливі; хлібопекарні пічі „Муссон-ротор” випускаються в декількох варіантах по обсягам змінної випічки хліба – 500 кг/зміну, 700 кг/зміну, 1300 кг/зміну, 2500 кг/зміну, 5000 кг/зміну.

Таким чином, при впровадженні нового обладнання на підприємстві ВАТ “Донецький хлібозавод №14” буде досягнутий рівень рентабельності акціонерного капіталу не нижчий рівня альтернативної ставки доходності капіталу в Україні, тобто підприємство стає інвестиційно привабливим і може розширювати обсяги акціонерного капіталу за рахунок додаткових емісій акцій.

Актуальність отриманих в дипломному дослідженні результатів полягає в наданні ВАТ “Донецький хлібозавод №14” обґрунтованих рекомендацій по шляхам зниження собівартості випускаємої продукції за рахунок технічного переоснащення виробництва новими високопродуктивними роторними печами „Муссон-Ротор” виробництва ЗАТ НПП „Восход” (Росія) на газовому паливі з продуктивністю 5000 кг хліба за зміну.

ВИСНОВКИ

В сучасних економічних умовах, коли Україна входить до Європейського торгівельного простору, конкурентоспроможність є основою довготривалого і ефективного бізнесу, що надає впевненість у майбутніх успіхах кожного суб’єкта підприємницької діяльності. В ринкових умовах господарювання право на існування мають тільки конкурентоспроможні підприємства. Конкурентоспроможність представляє собою одну з базових економічних категорій, яка визначає спроможність підприємства адаптуватись до зовнішніх умов функціонування з досягненням максимальної ефективності. Конкурентоспроможність – це єдиний шлях будь - якого підприємства до стабільного, ефективного, перспективного і соціально захищеного свого розвитку. Інноватизація, якість прибутку і конкурентоспроможність підприємств та їх структурних підрозділів є взаємопов’язаними і взаємозалежними чинниками. Зростання рівня інноваційного розвитку є передумовою збільшення прибутку та головним напрямком підвищення конкурентоспроможності, а підвищення конкурентоспроможності, у свою чергу, є важливою умовою для формування фінансових джерел реалізації нових інноваційних проектів на підприємствах.

Аналіз форм фінансової звітності ВАТ «Хлібозавод №14» дав змогу оцінити фінансовий стан підприємства і його головні показники: рентабельність, ліквідність, платоспроможність та ділову активність. Загальний стан підприємства стійкий, але треба звернути увагу, на зростаючу з кожним роком тенденцію залучених коштів, бо в свою чергу це підвищує фінансовий ризик і залежність підприємства від кредиторів. Нестача найбільш ліквідних активів також вказує, що в майбутньому це приведе до зростання кредиторської заборгованості по поточним зобов’язанням підприємства, що негативно вплине на фінансовий стан підприємства. Дивлячись на значення коефіцієнту абсолютної ліквідності - 0,51, можна зробити висновок, що самих грошових коштів та поточних фінансових інвестицій недостатньо для задоволення зобов’язань підприємства. Що стосується коефіцієнт оборотності запасів на кінець 2007 року зменшився 16,8, потім у 2008 році збільшився до 45,94, що говорить про тенденцію ефективного використання запасів. Тривалість оборотності запасів протягом 2008-2010 року зменшувалась, що є позитивним явищем, адже зменшився період часу, за який запаси перетворюються на реалізовані товари.

Не зважаючи на ситуацію світової економічної кризи, підприємство продовжує працювати, хоча його об’єми продажів та прибуток скоротились, однак на фінансовій стійкості підприємства це позначилось лише незначним чином, тому, що продукція даного підприємства все одно користується попитом. В цілому, ситуація на підприємстві стабільна, хоча і підвищилися показники фінансового ризику та залежності від зовнішніх інвесторів. Але підприємство і надалі працює з прибутком, що говорить про раціональне використання запасів та економічного потенціалу підприємства. Однак сума чистого прибутку зменшилася, що говорить про збільшення витрат, а це є негативною тенденцією, особливо в умовах кризи.

У своїй діяльності підприємство має певні ризики, які включають наступні: політичні і макроекономічні ризики: податкове навантаження – високі податки, що призводять до зростання податкових, штрафів і пені; політична нестабільність; зростання інфляції; зниження темпів економічного розвитку країни в цілому, і як наслідок погіршення стану окремих галузей виробництва та підприємств; фактори ризику стосовно фінансово-господарського плану: нестача ресурсів; проблеми із залученням коштів для розширення діяльності; застаріле виробниче обладнання та транспорт; зменшення попиту у зв’язку зі створенням нових конкурентоспроможних підприємств. Основним бар’єром є нерозвиненість теоретико-методичного обґрунтування планів підприємств у перехідній економіці.

Розробка, вивчення та адаптація сучасних методів прогнозування та планування створюють базу для формування обґрунтованих планів діяльності підприємства, забезпечують підвалини для його існування в довгостроковій перспективі.

Необхідно зауважити, що протягом останніх років змінювалися смаки населення, а саме зменшилось споживання «соціальних» сортів хліба, що сприяло розвитку напряму виробництва «елітних» сортів, дозволяючи зменшити залежність виробників хліба від державного регулювання. На сьогодні кількість «соціального» хлібу, який випікається з борошна низьких сортів, та виробництво якого регулюється державою, складає близько половини від загального обсягу випуску. В умовах кризи та падіння платоспроможності населення попит на «елітні» сорти зменшується, що уповільнить розвиток цього напряму виробництва.

Таким чином, можна зробити висновок, що результати фінансово – господарської діяльності підприємства є задовільними, але все одно дане підприємство потребує розробки більш оптимальної стратегії діяльності та розподілу фінансових ресурсів, а також перегляду структури капіталу. Також підприємству слід звернути увагу на запропоновані рекомендації, адже це дозволить поліпшити фінансовий стан підприємства, збільшити розмір прибутку та вдосконалити виробництво.

Саме з таких планів збільшення прибутку, я запропонувала у своїй переддипломній практиці. Впровадження нового обладнання, заміну на нові печі російського виробництва „Муссон-Ротор”, забезпечить високі обсяги виробництва хліба, при мінімальних затратах, на заміну обладнання. Дозволить максимально заощадити на електроенергії, а також зменшить собівартість одиниці виробленої продукції, що сприятиме у жорстоких умовах конкуренції мати низьку ціну вартості на хліб, при цьому якість використаної муки буде відповідати вищому сорту. Це дозволить завоювати більший сегмент ринку, збільшити прибуток та укріпити свої позиції серед інших виробників хліба.

← Предыдущая страница | Следующая страница →