Поделиться Поделиться

Сутність менеджменту та проблеми його розвитку

Економічне становище окремого підприємства та стан економіки в цілому визначають три основні фактори:

1) рівень техніки та технології;

2) якість робочої сили та широке використання мотивації до праці;

3) організація та управління виробництвом.

Останній фактор є системоутворюючою умовою виробництва і впливає на два інші. Має він і самостійне значення, яке визначається як менеджмент, тобто процес організації та управління виробництвом з метою підвищення його ефективності та збільшення прибутку.

Сьогодні менеджмент перетворився в ефективну теорію і практику організації виробництва не тільки на мікрорівні, де функціонують підприємницькі структури, але і на макрорівні, де свої управлінські функції виконує держава шляхом регулювання економіки, бізнесу.

Справжнім початківцем науки управління по праву вважають американського дослідника Ф. Тейлора. Запропонована ним раціоналізація праці і відносин на виробництві дозволила докорінно змінити організацію і управління, значно підвищити ефективність виробництва. Її значення для управлінської науки відзначають і сучасні вчені.

Ф. Тейлор розглядав управління як «мистецтво знати достеменно, що належить зробити і як зробити це найкраще та найдешевше». Він виділив чотири групи управлінських функцій:

- вибір мети;

- вибір коштів;

- підготовка коштів;

- контроль результатів.

Принципи управління, що є актуальними і сьогодні, розробляв сучасник Ф. Тейлора – француз Файоль. Він визначив, що «управляти – це вести підприємство до мети, намагаючись якнайкраще використовувати його ресурси, забезпечуючи правильний хід виконання основних функцій підприємства».

Управління полягає в тому, щоб:

- передбачувати (вивчати майбутнє та встановлювати програму дій);

- організовувати (будувати подвійний організм підприємства: матеріальний та соціальний);

- розпоряджатися (залучати до роботи персонал підприємства);

- погоджувати (пов’язувати та поєднувати дії та зусилля);

- контролювати (спостерігати, щоб усе відбувалося відповідно до встановлених розпоряджень).

Класифікація Файоля до цього часу лежить в основі науки управління.

Проблемами менеджменту займаються як теоретики, так і практики, та це й зрозуміло, бо немає галузі виробництва, сфери життєдіяльності людей, де було б відсутнє управління.

Менеджмент – це функція, вид діяльності з управління людьми в різноманітних організаціях. Проте менеджмент підприємств відрізняється від інших видів управління тим, що їхньою метою, а отже, й завданням управління є виробництво товарів, задоволення потреб людей та суспільства в умовах ринку.

Таким чином, на відміну від інших організацій, менеджмент підприємницьких структур в усіх своїх рішеннях керується економічними міркуваннями.

У спрощеному вигляді менеджмент – це вміння досягати поставлених цілей, використовуючи працю, інтелект. Менеджмент – це також галузь людських знань, яка допомагає здійснити функцію управління.

Одночасно менеджмент є економічним органом, що функціонує в сучасному суспільстві. Як орган управління він має свої ланки, які класифікуються як:

- топ-менеджмент, тобто вища ланка управління (генеральний директор та інші члени правління);

- мідле-менеджмент – середня ланка управління (керівники управлінь та самостійних відділів);

- ловер-менеджмент – нижчі ланки управління (керівники підвідділів та інших підрозділів).

Менеджмент – це не тільки управління виробництвом, але й організація роботи людей, співробітників. Саме люди є найважливішим елементом виробничого процесу підприємства. Успіхи та невдачі підприємства – це насамперед успіхи і невдачі менеджменту. І якщо підприємство працює погано, нерентабельно, то слід замінювати не працівників, а керівників.

Фахівці справедливо вважають, що немає єдиної, ідеальної моделі управління, оскільки кожна фірма є унікальною. Вона повинна шукати свою власну модель.

Фактори, які визначають вибір управлінської моделі:

1) розмір фірми;

2) характер продукції;

3) характер середовища, в якому вона діє.

Сучасна система управління повинна бути простою та гнучкою. Її головними критеріями є забезпечення ефективності та конкурентоспроможності. Вона повинна мати такі основні характеристики:

- невеликі підрозділи, з меншою кількістю, але більш кваліфікованих людей;

- невелика кількість рівнів управління;

- структура, заснована на групах спеціалістів;

- характер та якість продукції, графіки роботи, орієнтовані на споживача.

Менеджер є головною фігурою в управлінні фірмою. Він організовує конкретну діяльність підлеглих йому працівників і одночасно сам виконує певний обсяг управлінських функцій.

У ролі менеджера можуть бути: генеральний директор та управляючий, заступники директорів, завідувачі відділами та керівники структурних підрозділів. Це – ті службовці, від яких значною мірою залежить ефективність функціонування виробництва. В Україні інститут менеджерів почав запроваджуватися в останні 5 років, при чому, в основному, на підприємствах бізнесу.

Поняття «менеджер» часто стоїть поряд з поняттям «бізнесмен». Однак бізнесмен і менеджер – це не одне й те ж. Бізнесмен – це той, хто «робить гроші», власник капіталу, який перебуває в обігу й приносить прибуток, або великий власник, який не обіймає ніякої постійної посади в організації, але є власником акцій і може бути членом її правління. Менеджер же обов’язково обіймає постійну посаду, має підлеглих людей.

Менеджери стають основним фактором управління бізнесу. Підприємства без них працюють малоефективно, тому що через відсутність досвідчених менеджерів капітал сам по собі не може знайти вигідного застосування.

Ефективність виробничого менеджменту не може визначатись тільки рівнем задоволення потреб. Не менш важливим є економічний підхід – якою ціною будуть задоволені ці потреби. Іншими словами, про діяльність менеджера можна реально говорити тільки за економічними показниками успіхів чи невдач. Саме тут і відбувається злиття менеджменту-науки з менеджментом-практикою.

Без менеджерів сьогодні виробництву не обійтись, вони такий же його атрибут, як засоби виробництва, сировина, матеріали, робоча сила, тобто основні фактори виробництва.

Але особливістю цього фактора є його динамічність, інтуїція. Тип мислення, сума знань, організаторський талант, здатність працювати з людьми. Чим вищий рівень підготовки менеджера, тим ефективніше працює виробництво.

Отже, наявність досвідчених менеджерів стає вирішальним фактором бізнесу, від якого у подальшому залежить не тільки функціонування підприємницьких структур, але й їхнє існування у майбутньому.

Висновки

Бізнес являє собою процес перетворення ресурсів, конкретних знань в економічну вартість, що надходить на ринок. Однією з головних цілей бізнесу є створення покупця. Вона полягає в тому, щоб створити щось таке, на що людина готова обміняти свою купівельну спроможність. І тільки знання надають продукції будь-якої форми ту позицію, на якій з рештою і базується успіх і виживання. Такий стиль економічної поведінки асоціюється з маркетингом.

Організація маркетингу в економічному секторі має велике значення як для підвищення добробуту, так і для управління ресурсами. Разом з тим традиційний маркетинг виступає як спеціальна галузь, яка розглядає проблеми на рівні підприємства. Сучасний маркетинг – це особлива галузь економічної науки, яка займається вирішенням проблем реалізації в широкому розумінні шляхом розробки відповідного інструментарію.

Маркетинг – це концепція управління виробництвом і збутом товарів і послуг з орієнтацією на споживача, яка заснована на системному підході і забезпечує задоволення потреб ринку, прискорення товарообороту та підвищення прибутковості виробництва і торгівлі. Підпорядкування підприємства ринковим вимогам – суть маркетингу як процесу встановлення безпосереднього зв’язку виробництва і обігу. З виробництва товару акцент переноситься на комерційні зусилля, на споживача, на його потреби та проблеми. А мета отримання прибутку реалізується через принципи: відшукати потреби і задовольнити їх; виробляти те, що можна продати, а не намагатися продати те, що виробляється.

Головне у маркетингу – це цільова орієнтація та комплексність, тобто поєднання підприємницької, господарської, виробничої та збутової діяльності.

Комплексність означає, що застосування маркетингу забезпечує ефект тільки в тому випадку, якщо він використовується як система. Застосування окремих маркетингових дій, як правило, не приносить позитивних результатів.

Менеджмент – це функція, вид діяльності з управління людьми в різноманітних організаціях. Проте менеджмент підприємств відрізняється від інших видів управління тим, що їхньою метою, а отже, й завданням управління є виробництво товарів, задоволення потреб людей та суспільства в умовах ринку.

Таким чином, на відміну від інших організацій, менеджмент підприємницьких структур в усіх своїх рішеннях керується економічними міркуваннями.

Сутність менеджменту та проблеми його розвитку - Инвестирование - 1 Сутність менеджменту та проблеми його розвитку - Инвестирование - 2 Контрольні запитання

 
  Сутність менеджменту та проблеми його розвитку - Инвестирование - 3


1. Визначте сутність маркетингу.

2. Із яких елементів складається маркетинг підприємницької діяльності?

3. В чому полягають особливості виробничої маркетингової орієнтації підприємницької діяльності?

4. Поясніть різницю між поняттями макромаркетинг і мікромаркетинг.

5. З яких двох позицій здійснюється вивчення ринку?

6. Які завдання вирішуються у межах маркетингу?

7. На яких принципах здійснюється впровадження маркетингу в підприємницьку діяльність?

8. Як реалізуються на практиці підприємницької діяльності функції маркетингу?

9. Розкрийте особливості підходів до визначення менеджменту.

10. Визначте основні принципи управління.

11. Як ви розумієте сферу діяльності підприємця-менеджера?

12. Які фактори визначають вибір управлінської моделі?

13. Які ланки менеджменту як органу управління ви знаєте?

Розділ 8

Похожие статьи