Поделиться Поделиться

Продуктивність праці персоналу та методи її оцінки

Одним із найважливіших узагальнюючих показників оцінки ефективності використання персоналу підприємства і ефективності його діяльності є показники рівня продуктивності праці (рівня виробітку) та показники динаміки продуктивності праці на підприємстві.

Рівень продуктивності праці (виробітку) може визначатись двома основними показниками. Першим з цих показників є ознака рівня продуктивності праці (виробітку) одного працівника промислово-виробничого персоналу (/7,), котрий визначається за формулою:

де (,)- обсяг продукції, випущеної підприємством за певний період часу, у вартісному виразі, тис. грн.

Чн - середньооблікова чисельність персоналу підприємства за той період часу, протягом якого випущено даний обсяг продукції, осіб.

Другим з показників є ознака рівня продуктивності праці (виробітку) одного працівника(77):

де Ч - середньооблікова чисельність робітників підприємства за певний період часу, осіб. Основними показниками динаміки рівня продуктивності праці на підприємстві є такі:

- співвідношення продуктивності праці з її базовим рівнем;

^ абсолютна зміна продуктивності праці порівняно з її базовим рівнем;

- відносна зміна продуктивності праці чи частка абсолютної зміни продуктивності праці у її базовому рівні.

Ознака співставлений продуктивності праці з її базовим рівнем (/и) може визначатись як індекс (коефіцієнт) чи як відсоток (%). Формула для визначення цього показника як індекс а (коефіцієнта) має такий вигляд:

де Я, - абсолютне значення продуктивності праці одного працівника (робітника) у поточному (плановому) періоді, грн./людину;

Я, - абсолютне значення продуктивності праці одного працівника (робітника) у базовому (попередньому чи поточному) періоді, грн./людину.

Формула для визначення /п у відсотках має такий вигляд:

Абсолютна зміна продуктивності праці одного працівника чи робітника порівняно з її базовим рівнем (3 ) визначається за формулою:

Ознака відносної зміни продуктивності праці (частки абсолютної зміни продуктивності праці у її базовому рівні) також може визначатись у вигляді коефіцієнта чи у відсотках (%). Визначення цього показника як коефіцієнта дозволяється визначити за такою формулою:

де ЛЯ- ознака відносної зміни продуктивності праці одного працівника (одного робітника). Для визначення показника ЛЯ у відсотках (%) використовують таку формулу:

Для оцінювання рівня продуктивності праці дозволяється використовувати узагальнюючі показники. Серед них виділяють середньорічний, середньоденний і середньогодинний виробіток продукції одним працюючим (робітником).

Основним узагальнюючим показником продуктивності праці є середньорічний виробіток продукції одним працівником на підприємстві. Значення цього показника залежить від виробітку робітників(А), їхньої питомої ваги в загальній чисельності працівників (Я5;), кількості відпрацьованих днів (Д), тривалості робочого дня (7), середньогодинного виробітку {ГВ Таким чином, середньорічний виробіток одного працівника (РОЦІп) дозволяється визначити за такою формулою:

Використання показника продуктивності праці дає керівництву підприємства змогу оцінити підвищення ефективності виробництва, на його підставі визначити потрібну кількість працівників, використовувати його для контролювання співвідношення поміж продуктивністю праці та оплатою праці.

Чинники, що впливають на продуктивність праці персоналу та їх класифікація

Всі головні чинники, що впливають на зміну рівня продуктивності праці зводяться в такі групи:

1. Структурні зрушення у виробництві (відносне зменшення чисельності промислово-виробничого персоналу, за винятком основних виробничих робітників, у зв'язку з ростом обсягу виробництва; зміна питомої ваги окремих видів продукції у загальному обсязі виробництва; зміна частки купованих напівфабрикатів та кооперованих поставок у загальному обсязі виготовлюваної продукції та інші чинники).

2. Підвищення технічного рівня виробництва (комплексна механізація й автоматизація виробничих процесів; впровадження прогресивної технології; впровадження нового Й модернізація діючого обладнання; поліпшення якісних характеристик виготовлюваної продукції та інші чинники).

3. Удосконалення управління, організування виробництва і праці (удосконалення управління підприємством; підвищення норм обслуговування обладнання; зменшення втрат робочого часу; зменшення втрат від браку продукції; ліквідація нераціональних затрат праці, що зумовлюються відхиленнями від встановленої технології виготовлення продукції; зменшення чисельності робітників, якими не виконуються норми виробітку, та інші чинники).

4. Галузеві чинники (ті, які не можуть бути включені у названі перші три групи чинників; вони діють в межах всієї галузі, до якої відноситься підприємство).

5. Введення в дію нових об'єктів (нових підприємств, виробничих одиниць, виробництв та інших виробничих підрозділів).

Проте класифікуючи чинники впливу на зростання продуктивності праці на підприємстві, слід враховувати особливості галузі, в якій воно функціонує, виходячи з того, що на кожному рівні управління виробництвом чинники не будуть однозначними. Одні чинники діють постійно, інші носять тимчасовий характер, тобто впливають на ефективність господарювання в певні періоди діяльності підприємств. Коли чинники, які пов'язані з розвитком техніки та технології, організації виробництва та праці впливають безпосередньо, то соціальні та економічні - діють посередньо, завдяки зміненому відношенню робітника до праці, впливаючи на його навички, знання тощо. Так, наприклад, зростання освітнього рівня не впливає безпосередньо на продуктивність праці, проте діє на працівника, формуючи та помножуючи його здібності, вміння виконувати складні операції високого ґатунку з мінімальними втратами робочого часу. Через те управлінці повинні приділяти особливу увагу залученню до роботи на підприємстві компетентних працівників із досвідом діяльності у відповідних сферах, періодично аналізувати причини зміни їх чисельності.

← Предыдущая страница | Следующая страница →