Поделиться Поделиться

Детергенти в навколишньому середовищі

Комунальні і промислові стоки забруднюють поверхнево-активними речовинами поверхневі води. Детергенти, що присутні у воді, з огляду на свою характерну структуру, більш охоче творять колоїди, а зокрема колоїдні міцели, які виявляють здатність до солюбілізації, тобто збільшення розчинності хімічних сполук, що важко розчиняються у воді. Ця остання властивість стає дуже суттєвою в контексті збільшення розчинності забруднювачів води, наприклад, поліядерних ароматичних вуглеводнів. Після зміни розчинності ПАВ і одноядерних ароматичних вуглеводнів (ОАВ) у воді, з одного боку, відбувається підвищення концентрацій цих забруднювачів, а з іншого боку, відбувається зміна на більш корисні умови їхньої міграції у водному середовищі. Так, ПАР самі є забруднювачами поверхневих вод і додатково зумовлюють зростання забруднень іншими органічними сполуками.

Добре розчинні детергенти, зокрема катіонні, інфільтрують до підземних вод, спричиняючи їхнє забруднення. ПАР, з огляду на здатність зниження поверхневого натягу на межі фаз "вода – повітря" , полегшують утворення піни, що ускладнює доступ кисню з повітря до води. При концентраціях детергентів у діапазоні 0,3-0,4 мг/дм3 утворюється стійка піна, яка ускладнює вже дифузію кисню з повітря до води, у той час як при концентрації в межах 1 мг/дм3 обмеження в дифузії кисню сягають 60 %. Обмеження дифузії кисню ускладнює процеси самоочищення вод, а також зменшує доступність кисню для організмів, які живуть у воді. За винятком того, зменшення поверхневого натягу зумовлює творення на межі фаз емульсій, що містять такі забруднювачі, як олія, мастило, органічні розчинники, паливо.

Побічним наслідком присутності детергентів у водах є збільшення концентрацій фосфатів, що спричиняє евтрофікацію вод.

Токсичність ПАР

Токсичність ПАР є сумою їхнього безпосереднього впливу на біоценоз вод, а також опосередкованого впливу, котрий полягає в збільшенні розчинності таких мікрозабруднювачів, як ПАВ, ОАВ, пестициди.

Токсичний вплив ПАР залежить від їхньої концентрації, хімічної структури, а головним чином від довжини вуглеводневого ланцюжка, а також від часу впливу. У цілому чим довшим є ланцюжок, тим меншою є токсичність певного детергенту по відношенню до риб. Гостра токсичність спостерігається (також відносно риб) при концентрації катіонних детергентів 0,08-2800 мг/дм3, 0,11-92,0 мг/дм3 аніонних детергентів і 0,21-500 мг/дм3 неіонних детергентів. Оскільки ПАР накопичуються на поверхні шкіри, впливаючи на виробництво жиру в зовнішніх умовах, вони "закупорюють" зябра риб й ускладнюють обмін кисню, через те навіть відносно невеликі дози можуть бути причиною хронічних станів. Хронічна токсичність спостерігається починаючи від концентрацій у межах 0,1 мг/дм3. Концентрації вищі 0,1 мг/дм3 є причиною гальмування росту водних рослин.

Норми ПАР у навколишньому середовищі

Польські стандарти визначають допустимий вміст аніонних, катіонних і неіонних детергентів. Питна вода не може містити більше 0,2 мг/дм3 аніонних детергентів, 0,1 мг/дм3 катіонних детергентів і 0,2 мг/дм3 – неіонних. У підземних водах високого класу (так званого класу І а) не допускається жодних сполук із групи детергентів.

← Предыдущая страница | Следующая страница →