Поделиться Поделиться

Природно-ресурсний потенціал і природокористування

Від природних ресурсів слід відрізняти природні умови, тобто сукупність об'єктів, явищ та факторів природного середовища, які впливають на особливості існування людської спільноти (суспільства). Природні умови мають важливе значення для діяльності людини (матеріально-виробничої і невиробничої), проте безпосередньо до неї не залучаються. Принципова відмінність природних умов від природних ресурсів полягає у через те, що природні умови - це властивості природи, які можуть полегшувати чи ускладнювати розвиток суспільного виробництва, проте при цьому в ньому не використовуються. Природні ж ресурси завжди беруть участь у виробництві, оскільки вони є предметом праці.

На сучасному етапі розвитку продуктивних сил суспільства відбувається поступове стирання межі поміж природними ресурсами і природними умовами. По-перше, зростають масштаби традиційного використання природних факторів як ресурсів, внаслідок чого фактор, котрий раніше належав до природних умов, перетворюється на природний ресурс. По-друге, значно зростає кількість функцій, які може виконувати той самий природний фактор як природний ресурс. Наприклад, ресурсна роль одного з найважливіших компонентів природного середовища - атмосфери - раніше визначалася в основному такими функціями:

- ресурс для дихання, середовище існування;

- джерело кисню для спалювання органічного палива;

- джерело вітрової енергії.

У наш час подібні функції атмосфери були значно розширені: використовуються її електромагнітні, оптичні, акустичні та інші фізичні й хімічні властивості. Атмосфера, несучи інформацію про тіла і сили природи, є також інформаційним ресурсом. Як правило, чим ширше та інтенсивніше використовуються у виробництві властивості ресурсу, тим більше вони змінюються.

Більш повне використання людиною природних факторів призводить до перетворення їх у єдиний інтегральний ресурс. Оскільки майже всі елементи природи так чи інакше використовуються чи можуть бути використані людиною, то більш доцільно розглядати природні фактори за тими функціями, які вони виконують чи можуть виконувати у суспільстві: тобто коли природні фактори використовуються безпосередньо у суспільному виробництві, доцільно застосовувати термін "природні ресурси "; коли природні фактори виконують екологічні, фізіологічні і соціальні функції, доцільно вживати термін "природні умови ".

Поєднання природних умов і природних ресурсів на конкретній території формує природно-ресурсний потенціал (ПРП). Природно-ресурсний потенціал - це сукупність природних ресурсів і природних умов, які знаходяться у певних географічних межах і забезпечують задоволення економічних, екологічних, соціальних, культурно-оздоровчих та естетичних потреб суспільства. Природно ресурсний потенціал території - це поняття, яке дозволяє зафіксувати фрагмент реальної природи як цілісності на відміну від окремих природних ресурсів, що складають даний фрагмент.

Природно-ресурсний потенціал території визначається кількістю, якістю і поєднанням ресурсів та є важливим фактором розміщення населення і господарської діяльності. Відносно самого поняття "природно-ресурсний потенціал" думки вчених розділилися. Одні вважають, що природно-ресурсний потенціал включає всі природні ресурси; інші - що природно-ресурсний потенціал включає тільки ті природні ресурси, які використовуються чи можуть бути використані у господарській діяльності людини без завдання шкоди навколишньому природному середовищу.

Категорія "потенціал" (від лат. potentia - сила) означає можливості, сукупність чогось, наявні запаси, засоби, що можуть бути використані для досягнення певних цілей, вирішення певних завдань. Зважаючи на це, дозволяється навести деякі визначення природно-ресурсного потенціалу, різні за своїм змістом, проте без принципових відмінностей. Таким чином, ПРП розглядають як:

- увесь обсяг енергії, яка міститься у чисельних компонентах природи і може засвоюватися за одиницю часу у межах функціонуючої територіальної організації суспільства чи суспільного господарства у вигляді необхідної людству продукції чи корисної роботи без завдання шкоди наявним екосистемам;

- здатність природних систем без шкоди для себе віддавати необхідну для людства продукцію чи виконувати корисну дію в межах господарства певного історичного типу;

- доступна за певних технологій і соціально-економічних відносин сукупність природних ресурсів;

- система природних ресурсів, умов, явищ і процесів, яка є територіальною і ресурсною базою життєдіяльності суспільства та протистоїть йому як об'єкт антропогенного впливу;

- теоретично гранична кількість природних ресурсів, яка може використовуватися людством;

- та частина природних ресурсів Землі й ближнього Космосу, що може бути залучена у господарську діяльність людського суспільства за певних технічних і соціально-економічних можливостей за умови збереження середовища проживання людства.

Природно-ресурсний потенціал є важливим фактором розміщення продуктивних сил. Основними характеристиками ПРП є: географічне положення, кліматичні умови, особливості рельєфу та розміщення основних видів ресурсів. Розрізняють компонентну, функціональну, територіальну й організаційну структури ПРП. Компонентна структура характеризує внутрішньовидові та міжвидові співвідношення природних ресурсів (земельних, водних, лісових тощо); територіальна - різні форми просторової дислокації природно-ресурсних комплексів. Організаційна структура ПРП розглядає природні ресурси під кутом зору їх самоорганізації, самовідтворення, а також відносно ефективності їх експлуатації, охорони й відтворення. Функціональна структура ПРП відображає вплив природних ресурсів на формування спеціалізації територій та певних господарських комплексів.

ПРП має певну величину, розміри й особливості. Перехід за межі використання ПРП відповідає стану екологічної кризи, а головною особливістю ПРП є безперервність, що забезпечує можливість господарського освоєння майже будь-якої території.

← Предыдущая страница | Следующая страница →