Поделиться Поделиться

Ризик і сталий розвиток суспільства

Завдяки науково-технічному прогресу світ дуже змінився у другій половині XX – на початку XXI століття. Істотно поліпшились якість життя людей, умови праці, зросли добробут, рівні охорони здоров'я, освіти, соціальної забезпеченості, культури. Значна частина людства стала власницею широкого кола прав і свобод, відбулися гуманізація і лібералізація поглядів. Небачено зросли масштаби промисловості і сільського господарства, особливо в розвинених країнах. Сучасні транспортні та інформаційні комунікації зблизили країни і континенти. Показником вищого рівня життя стало збільшення середньої тривалості життя людей удвічі порівняно з початком XIX ст.

Разом з тим технічний прогрес має і зворотний, негативний бік, пов'язаний із виснаженням ресурсних можливостей Землі, екстенсивним характером експлуатації ресурсів, перенаселенням окремих регіонів, низкою кризових явищ у соціальній сфері, він обумовив появу вкрай несприятливих тенденцій для життя людства, призвів до регіонального, а в деяких випадках – до глобального забруднення навколишнього природного середовища, значного збільшення кількості техногенних і природних катастроф, масштабів їхніх наслідків.

Загальноприйнятою у світовій практиці мірою небезпеки для життєдіяльності населення, функціонування об'єктів економіки є ризик. Ризик визнаний невід'ємною негативною властивістю будь-якої діяльності людини. Прийняті рішення часто виявляються помилковими, а за помилки необхідно розплачуватись. За винятком того, потрібно платити і за те, щоби застрахувати себе від помилок. Через те щоби вживати адекватні запобіжні заходи, ризик необхідно навчитися оцінювати.

Зміст, суть і визначення поняття ризику

Поняття “ризик” має широке тлумачення. Ризик (франц. risqite) визначається як можлива небезпека чогось [9] чи можливість небезпеки, шкода, втрати тощо [10]. Згідно з класичним визначенням Френка Найта [11], “ризик” – це та міра невизначеності, якому дозволяється виміряти за допомогою ймовірності, тобто ситуації, пов'язані з ризиком, характеризуються відомими ймовірностями подій. Це виділяє їх із більш загального класу ситуацій невизначеності. Ф. Найт вважав, що ризик – це ймовірність небажаної події, і розрізняв два типи ймовірностей: 1) математичну, чи апріорну; 2) статистичну. Ймовірність першого типу, за Ф. Найтом, визначається загальними, наперед заданими принципами. Він писав: “Апріорна ймовірність визначається при умові абсолютно однорідної класифікації випадків, у всьому ідентичних”. Ймовірність другого типу дозволяється визначити лише емпірично. Наприклад, виникнення пожежі на потенційно небезпечному об'єкті. Звісно, є певна статистика, однак вона стосується інших об'єктів, кожен з яких має свою специфіку. Тут складно відділити випадкове від необхідного і практично неможливо усунути всі випадкові чинники. Тут немає повної однорідності всередині виділеного класу, відсутні однаково ймовірні альтернативи, через те не дозволяється точно визначити ймовірність за допомогою апріорних математичних обчислень. Статистична ймовірність, вважав Ф. Найт, це “емпірична оцінка частоти прояву зв'язку поміж твердженнями, які не розкладаються на мінливі комбінації однаково ймовірних альтернатив”. Таким чином, ризик – це оцінена будь-яким способом імовірність, а невизначеність – це категорія, що не піддається оцінюванню. Хоча такий підхід до визначення ризику не відображає всієї складності проблеми вибору в умовах невизначеності, в ін допомагає наблизитись до її розуміння.

Людина розумна почала оцінювати ризик також на нижчих щаблях свого розвитку, усвідомивши відчуття страху перед смертю і природними катастрофічними явищами. З появою товарно-грошових відносин ризик став економічною категорією і набув великого значення (згідно вдосконалювались і методи його оцінювання) у питаннях фінансів і страхування. Ризиком почали управляти, тобто прогнозувати розвиток подій і розробляти та впроваджувати заходи, спрямовані на його зниження.

Термін “ризик” використовують як у науковому, так і в повсякденному спілкуванні.

Аналіз сучасних теорій і методів оцінювання ризику і прийняття рішень в умовах невизначеності показав, що різні автори трактують термін “ризик” по-різному. Здебільшого під ризиком розуміють імовірність виникнення тієї чи іншої негативної події, явища. Інші дослідники розглядають ризик як можливу величину збитку, втрат, пов'язаних зі специфікою тих чи інших явищ природи і видів діяльності людського суспільства.

У популярному тлумаченні ризик – це можливі втрати при прийнятті неправильного рішення, яке ухвалюється навмання, без попереднього розрахунку; наражання себе на небезпеку втратити життя, здоров'я, засоби існування. Ризик як інтегроване поняття фактично є мірою усвідомленої людиною небезпеки в її житті та діяльності.

У науково-технічній літературі трапляються різні тлумачення терміна “ризик”. Так, у класичній праці Е.Дж. Хенлі і X. Кумамото “Надежность технических систем и оценка риска” [4] ризик визначено як "можливість людських жертв і матеріальних втрат чи травм і пошкоджень".

На думку В. Маршалла, “ризик – це частота реалізації загрози ”, а загроза – природне чи техногенне явище, за якого можлива поява явищ чи процесів, здатних уражувати людей, завдавати матеріальних збитків, руйнувати довкілля [12]. Саме це тлумачення ризику найбільш поширене в науково-технічній літературі з промислової безпеки і його прийнято називати “технічним ризиком”. Небезпека виникнення аварій на потенційно небезпечних об'єктах пов'язана з можливістю руйнування споруд чи технічних пристроїв, вибухами і викидами небезпечних речовин з ураженням людей, спричиненням майнових втрат та забрудненням навколишнього природного середовища.

Ризик із правового погляду – це можливість завдавання збитків внаслідок пошкодження майна чи неможливості виконання зобов'язань; можливість завдавання збитків, які можуть статися внаслідок знищення чи псування предмета договору через такі обставини, за яких учасники договору не несуть відповідальності (наприклад, у разі дії непереборної сили).

У праці А.Б. Качинського [3] наведене таке визначення ризику: “Ризик – прогнозована векторна величина збитку, що може виникнути внаслідок ухвалення рішень в умовах невизначеності та реалізації загрози. Він є кількісною мірою небезпеки, що дорівнює добутку ймовірності реалізації даної загрози на ймовірність величини (величину) можливого збитку від неї”. Така форма визначення ризику дає змогу оцінювати ризик від негативних процесів різного характеру.

Таким чином, спільним у всіх визначеннях терміна ризик є “невизначеність”: чи відбудеться небажана подія, чи ні; чи виникне при цьому небажаний (небезпечний) стан системи, чи ні. Така недостатня кількість інформації при дослідженні явищ, процесів і ситуацій споріднює поняття “ризик” із процедурою “прийняття рішень” за умови не детермінованих параметрів.

За визначенням РОЦІВ. Уїтмена та С.А. Корнелла, які розглядали поняття ризику з позиції сейсмічної небезпеки, загальний ризик – це комбінований ефект, зумовлений різними сейсмічними явищами, які можуть мати місце під час землетрусу, і різним характером реакцій конкретного об'єкта на це явище [13]. Проте досвід інженерно-геологічних досліджень показав, що реакція об'єкта на сейсмічні явища визначається не лише сейсмічними ефектами, необхідно також враховувати інші геодинамічні явища та інженерно-геологічний стан масиву, що можуть збільшувати прояв сейсмічних чинників. Виходячи з цього, загальний ризикце ймовірність реалізації комбінованого ефекту, обумовленого різними геодинамічними та техногенними збудженнями (впливами), які можуть сукупно діяти на певну інженерну споруду, спричинювати виникнення в ній негативних реакцій, що створюють передумови для надзвичайних (аварійних) ситуацій, реалізація яких носить імовірнісний характер.

При оцінюванні небезпеки від сукупного вияву негативних впливів сумарний ефект реагування певної інженерної споруди визначається загальною ймовірністю, пов'язаною з можливими комбінаціями входів у систему від комплексу збуджень небезпечних геодинамічних процесів і відгуків на них, що виявляються як реакції відхилення від нормального стану функціонування споруди. Даний вид ризику прийнято називати інженерним ризиком стійкості споруд. Він описується таким математичним виразом:

де – ймовірність події, зазначеної в квадратних дужках; – подія, яка полягає в через те, що система знаходиться в і-му стані; – комбінований геодинамічний і техногенний вплив на вході системи має рівень вияву у; –ймовірність того, що поведінка (стан) системи відповідатиме за умови, що має місце вплив комплексу геодинамічних і техногенних чинників із сумарним виявом впливів на вході .

Вияв будь-якого геодинамічного процесу природного походження дозволяється схарактеризувати параметром “природний ризик”, тоді як реалізацію аварії на вибухонебезпечному чи іншому технічному об'єкті характеризують таким параметром, як “техногенний ризик”.

Спектр природних ризиків досить широкий. Сюди відносять ризики, пов'язані з виявом стихійних сил природи: землетруси, виверження вулканів, тайфуни, урагани, смерчі, повені, підтоплення, зсуви, карст, зливи, град, засухи, заморозки, епідемії, епізоотії, епіфітотії тощо. Природні катастрофи спричинюють страждання і загибель людей, завдають великих матеріальних збитків. Вони є джерелом глибоких соціальних потрясінь, їх дедалі частіше розглядають як один із серйозних дестабілізуючих чинників, що порушує нормальні умови життєдіяльності суспільства.

Незважаючи на науково-технічний прогрес, соціальні і матеріальні втрати від катастрофічних природних явищ поступово збільшуються. Коли відвернути природні явища людина покищо не в змозі, то зменшити їхні можливі негативні наслідки завчасним попередженням і вжиттям ефективних заходів безпеки у багатьох випадках цілком реально. Так, кількість жертв внаслідок вулканічної діяльності буде значно меншою, коли населення покине небезпечну зону при завчасному попередженні. Складно запобігти жертвам землетрусу, проте коли будувати сейсмостійкі будівлі, то втрати від реалізації загрози цього природного явища будуть відчутно меншими.

Є багато підходів до оцінювання природного ризику. Всі вони різняться за принципами оцінювання і кінцевою метою. По- різному трактується і сам термін “природний ризик”. Автори даної праці під природніш ризиком розуміють можливий збиток, котрий очікується від реалізації природної загрози за певний період, що має відповідну ймовірність реалізації.

Тепер розглянемо техногенний ризик. Під ним ми розуміємо ризик, пов'язаний із негативними подіями техногенного характеру, в результаті реалізації яких завдається шкода населенню і(чи) навколишньому середовищу. Складність сучасних технічних систем в умовах реальної їх експлуатації припускає можливість досить складних комбінацій подій, імовірність кожної з яких досить мала, а в сумі таких малоймовірних подій набирається чимало і вони здатні спричинити небезпечний стан системи. Ймовірність аварій у таких складних системах значно менша, ніж у простих, проте їх наслідки набагато масштабніші. Техногенний ризик прийнято визначати як імовірність реалізації негативної події за певний період часу з урахуванням можливих наслідків даної події.

Рівень техногенного ризику є наслідком антропогенної діяльності і залежить від технічного потенціалу окремої країни. Впровадження нових технологій сприяє зростанню добробуту людей, проте разом із цим підвищується рівень техногенної небезпеки. Спектр техногенних ризиків надзвичайно широкий. Людині потенційно загрожує стільки небезпек, скільки видів діяльності вона здійснює і скільки чинників небезпеки її оточує. Це, зокрема, аварії на так званих потенційно небезпечних об'єктах, а саме об'єктах, пов'язаних із виробництвом, поводженням і зберіганням радіоактивних речовин та радіоактивних відходів, аварії з викидом (виливом) небезпечних хімічних речовин, аварії з розливанням пально-мастильних матеріалів, пожежі, вибухи на шахтах, аварії на нафто- і газопроводах, аварії на залізницях і метрополітені, авіаційні катастрофи, прориви гребель, катастрофічні затоплення тощо. Через те для певних груп населення найбільш значущими техногенними ризиками є ризики їхньої професійної діяльності.

Проте є негативні чинники, супутні людині незалежно від її професійної діяльності. Це так звані побутові ризики. До них належить насамперед ризик дорожньо-транспортних аварій, оскільки транспортом користується більшість населення, ризики утопления в разі необережного поводження на воді, отруєння – в основному алкогольними напоями, самогубства, убивства тощо.

Поняття ризику багатопланове, через те в науковій літературі використовують різні його похідні залежно від прикладної проблеми дослідження, сфери застосування, стадії аналізу небезпеки. Одним із найважливіших похідних понять ризику є збиток. Наведемо визначення понять, які найчастіше вживаються при аналізі небезпеки та оцінюванні ризику й закріплені в нормативно-правових документах [14–16].

Збиток – це фактичні чи можливі економічні й соціальні втрати (відхилення стану здоров'я людини від середньостатистичного, тобто її хвороба чи навіть смерть; порушення процесу нормальної господарської діяльності; втрата того чи іншого виду майна тощо) і(чи) погіршення стану навколишнього природного середовища внаслідок аварій чи надзвичайних ситуацій.

Небезпеку як основну категорію при вивченні проблем безпеки розглядають як об'єктивно існуючу можливість негативного впливу на людину, суспільство, природне середовище, в результаті чого їм можуть бути завдані шкода, збиток, які погіршують стан, надають їхньому розвитку небажаних динаміки чи параметрів (темпи, форми і т. д.).

Небезпека техногенного характеру має дещо інше тлумачення, її розглядають як стан, внутрішньо притаманний технічній системі, промисловому чи транспортному об'єкту, що реалізується у вигляді уражувальних впливів джерела техногенної надзвичайної ситуації на людину і навколишнє середовище при його виникненні чи у вигляді прямого чи опосередкованого збитку для людини і навколишнього середовища у процесі нормальної експлуатації цих об'єктів.

На противагу техногенна безпека – це стан захищеності населення, території, об'єктів від негативних наслідків надзвичайних ситуацій техногенного характеру.

Джерело небезпеки – небезпечне природне явище чи об'єкт техносфери чи технологічний об'єкт у складі промислового підприємства, котрий за певних обставин (тривалий вплив, аварія) може стати небезпечним як для працівників підприємства, так і для населення регіону та навколишнього середовища.

Аварія – небезпечна подія техногенного походження, що спричинила загибель людей чи створила на об'єкті чи окремій території загрозу для життя та здоров'ю людей, призвела до руйнування будівель, споруд, обладнання, транспортних засобів, порушення виробничого чи транспортного процесу, завдала шкоди навколишньому середовищу.

Катастрофа – великомасштабна аварія чи інша подія, що призводить до тяжких, трагічних наслідків.

У цілому наслідки катастроф і аварій дозволяється поділити на три групи збитків: збитки життю і здоров'ю людей; економічні; збитки і негативні наслідки для навколишнього середовиша і культурних цінностей.

При розгляді соціальних, економічних, екологічних аспектів тяжкої аварії чи катастрофи доцільно оперувати поняттями прямого, опосередкованого та повного збитку, які викладені в розд. 2.

При оцінюванні ризику аварій і катастроф важливо дотримуватись наведеного вище наукового визначення ризику як кількісної міри небезпеки. Саме результати кількісного аналізу ризику дають змогу оцінювати і порівнювати різні види небезпеки за єдиними показниками. Проведення кількісного аналізу ризику найефективніше:

• на стадії проектування і розміщення небезпечних виробничих об'єктів;

• при обґрунтуванні та оптимізації заходів відносно безпеки об'єктів виробничої діяльності;

• при оцінюванні ступеня небезпеки великих аварій на небезпечних виробничих об'єктах, оснащених однотипними технічними пристроями (наприклад, магістральні трубопроводи);

• при комплексному оцінюванні небезпек від аварійних ситуацій різних типів для людей, майна і навколишнього середовища.

← Предыдущая страница | Следующая страница →