Поделиться Поделиться

Геоекологічне обґрунтування проектування водогосподарських природно-технічних геосистем

До водогосподарських відносять геотехсистеми, основу функціонування яких становить взаємодія керованої техніки з водними ресурсами. Дані системи безпосередньо пов'язані з енергетикою (особливо з гідроенергетикою), промисловим і комунальним водопостачанням, водно-меліоративним і рибним господарством, а також водним транспортом.

Виходячи із цього, усі водогосподарські ПТГС за основним призначенням об'єднуються у такі головні підтипи:

- промислового і комунального водопостачання;

- водно-меліоративні (гідромеліоративні);

- водно-транспортні;

- рибогосподарські;

- комплексного призначення.

Кожен підтип характеризується своєю специфікою, особливостями перебігу різноманітних процесів під впливом взаємодії природної і технічної складових геотехсистем.

Специфіка водогосподарських геотехсистем різного призначення

Системи, що входять до коленого з указаних вище підтипів, є дуже різноманітними. Особливо це стосується ГТС промислового і комунального водопостачання - гідротехнічних комплексів при хімічних комбінатах, металургійних заводах та інших промислових підприємствах; спеціальних комплексів при електростанціях (гідроенергетичних, атомних, теплових і гідроакумулятивних); а також комплексів, призначених для задоволення потреб у воді населених пунктів.

Тобто водопостачання - це найперше завдання водогосподарських ГТС, проте не єдине. Інше, не менш важливе завдання - це видалення забруднених чи теплових стоків з попередньою повною чи частковою очисткою значної їхньої частини перед поверненням у природне середовище. Водно-меліоративні ГТС в основному обслуговують сільськогосподарські виробництва, які потребують обводнення чи осушення земель, а також системи, функціонування яких спрямовано на поліпшення режиму поверхневих і підземних вод з метою забезпечення сприятливих умов для здійснення будівельних та експлуатаційних робіт, для оздоровлення місцевості тощо.

Водогосподарські ПТГС комплексного призначення найширше представлені гідротехнічними системами, основу яких становлять водосховища на річках. Регулюючи стік, вони дозволяють використовувати водні ресурси для декількох цілей, таких як гідроенергетика, водний транспорт, промислове і комунальне водопостачання, зрошення сільськогосподарських земель, розведення риби та качок, рекреація тощо. Специфіка водогосподарських ГТС обумовлена властивостями води - її великою рухливістю, здатністю швидко розповсюджувати на віддалені відстані різні види антропогенних впливів (штучне підвищення чи зниження рівня, хімічне чи теплове забруднення, введення до складу місцевих гідробіонтів сторонніх для них представників та ін.), наявністю численних зв'язків поміж водою та багатьма елементами природи, господарства і населення.

Свої особливості мають також межі водогосподарських ПТГС. Відомо, що за межу геотехсистеми слід брати зовнішній контур площі, зайнятої сукупністю зон впливу техніки на природу і природи на техніку. У ПТГС, які включають водосховища, зона впливу техніки на природу визначається чашею водосховища разом з навколишньою територією, яка відчуває гідрогеологічний і кліматичний вплив, а також ділянками долини річки нижче і трохи вище водосховища. Що ж стосується зони впливу природи на техніку, то до неї слід включати весь водозбірний басейн річки вище греблі, через те що саме тут формується стік річки, котрий визначає роботу шлюзів греблі, ГЕС та іншої техніки. А оскільки ріки вище водосховища нерідко можуть мати довжину більше тисячі кілометрів, то в межі природно-технічної геосистеми включають іноді площу в сотні тисяч і навіть мільйони квадратних кілометрів. Реальних можливостей для контролю над цією територією у блоці управління, звісно, немає і бути не може, через те межі геотехсистеми найчастіше штучно звужують. Зазвичай за них умовно беруть контур зони найбільш помітного впливу техніки на природу, а це часто є причиною дуже несприятливих наслідків.

У структурному відношенні водогосподарські ГТС, як і всі інші, складаються з трьох блоків (підсистем) - природного, технічного та управлінського. Залежно від специфіки ГТС їхні технічні блоки можуть включати греблі, ГЕС, шлюзи для пропуску через греблі водного транспорту, рибопідйомники чи рибоходи для здійснення міграції риби, різні дамби, канали, насосні станції, очисні споруди та ін. До технічних елементів нерідко відносять також штучно створені водні об'єкти, наприклад водосховища. Проте, оскільки водосховища становлять переважно природні тіла, які відразу починають розвиватися за законами природи, водосховища в багатьох відношеннях дозволяється розглядати не як технічні, а як техногенно-природні утворення. Через те їх доцільно включати до природного блоку ГТС поряд з природними водними об'єктами (річками, озерами, водоносними горизонтами тощо). У ролі блоку керування водогосподарських ГТС виступають їхні керівники та фахівці, які користуються допоміжною технікою.

← Предыдущая страница | Следующая страница →