Поделиться Поделиться

Погляди мовознавців на природу простих ускладнених речень

Члени речення поєднуються в так звані ряди за допомогою сурядного зв'язку. Речення з рядами часто розглядають як трансформи, стягнення кількох речень в одне на основі спільного підмета, присудка чи другорядного члена. Наприклад, речення Ніч була тиха, спокійна й прекрасна (Ю. Смолич) дозволяється розглядати як стягнене з трьох речень: Ніч була тиха+Ніч була спокійна + Ніч була прекрасна. Так розглядали речення з рядами російські та українські мовознавці ХІХ-ХХ ст. Наприклад, Ф. Буслаєв називав конструкції з рядами стягненими реченнями, а відповідні члени речення кваліфікував як стягнені підмети, присудки, означення, додатки, обставини. Такий погляд давав підстави для обгрунтування спорідненості таких конструкцій зі складними реченнями. Через те й значно пізніше термін "стягнене речення" залишався популярним. Так, О. Пєшковський стягненими називає речення, що містять у своєму складі однорідні члени, зазначаючи, що "речення дані такі ж давні, як і "нестягнені", і процес самого "стягнення* довести не дозволяється*. Через те не випадково історики мови (О. Потебня, Д. Овсянико-Куликовський, О. Шахматов) не вживали цього терміна.

Учення О. Пєшновського про стягнені речення з однорідними членами мало вплив на багатьох мовознавців, у т. ч. й українських (О. Синявський, Л. Була-ховський та ін.). О. Мельничук розглядає однорідність у розділі про синтагматичне членування речення і вводить поняття про однорідні синтагми. А. Загнітко трактує ряд як тип конструкцій з паралелізмом, що співвідносяться з поняттями су рядності та однорідності. Ряд охоплює такі функціональні різновиди: однорідні члени речення; неоднорідні, проте сурядні члени; пояснення; уточнення; включення. При цьому конструкції з кількома присудками вчений відносить до складних речень. Українські мовознавці Б. Кулик, І. Вихованець, Г. Козачук усі речення з однорідними членами розглядають як прості ускладнені, що цілком виправдано.

Основним різновидом ряду є однорідні члени. Вони виражаються всіма повнозначними частинами мови. Взаємна залежність, спільна віднесеність до "третього члена", однакова синтаксична позиція - це тільки умови для утворення рядів; виникнення ж самої конструкції можливе лише за наявності внутрішнього синтаксичного зв'язку поміж словоформами, що виражається сполучником (його еквівалентом) чи ж інтонацією. Безсполучниковий однорідний ряд виражає синтаксичну еквівалентність, однофу нкціонал ьність, рівнозначність наприклад: Жінка, діти, книжки - завжди те не пускало його, не давало йому вирваться на село (І. Нечуй-Ле-вицький). Сполучник, конструюючи ряд, водночас називає семантичну основу, на якій будується рівнорядність словоформ. Основними семантичними типами внутрішньорядних відношень є єднальні, протиставні, розділові, вторинними відносно яких є градаційні і приєднувальні відношення.

Не завжди члени ряду, поєднані сурядним зв'язком, с однорідними, наприклад: Ніхто І ніде мене не чекає (М. Хвильовий). Члени ряду є нерівноправними, коли внутрішньорядні відношення характеризуються відтінком залежності причиново-наслідкового та умовно-наслідкового характеру, наприклад: Хлопець стріляв швидко, хоча й неточно (В. Підмогильний).

Речення з однорідними членами

Кілька членів речення, що виконують тотожну функцію, відносяться до одного ' слова, об'єднуються один з одним сурядним зв'язком, відповідають на однакове питання, називаються однорідними. Пісня та мила, пісня та люба. Завжди про кохання, завжди про любов (Нар. творчість).

Здебільшого однорідні члени речення виражаються однією частиною мови, проте у функції однорідних можуть виступати і слова різних частин мови. Перший сніг! Juno не пам ятає його, першого, білого, аж голубого, пухнатого, м якого (Ю. Збанацький).

Кілька підметів у двоскладному реченні при одному присудку і кілька головних членів речення в односкладному реченні завжди однорідні. Що ж до другорядних членів речення, то вони можуть бути однорідними Й неоднорідними, їх однорідність чи неоднорідність зумовлюється різними чинниками.

Так, наприклад, узгоджені означення будуть однорідними за умови:

а) коли в їх значенні наявний якийсь спільний відтінок;

б) коли вони перераховують різновидності предмета чи характеризують предмет за однією і тією ж ознакою;

а) коли стоять після означуваного слова;

г) коли вони виступають художніми означеннями (епітетами).

Наприклад: Люблю цю тишу мрійну, вечорову, коли виходить місяць у діброву (І. Нехода); / nada сніг лапатий, волохатий спокійно й величаво над селом (М. Рильський); Голубі, зеленкуваті, фіолетові присмерки спадають степом (І. Цюпа); Пролетів буйний вітер в пустині, по безкрайому, мертвому полі (Ю. Мушкстик).

Коли два означення роз"яснюють предмет з різних боків чи перше означення стосується словосполучення з іншим означенням, то вони неоднорідні, наприклад: Густий вечірній промінь падав із вікна Сократові на голову (Ю. Му шкетик),

Дані правила поширюються і на обставини та додатки. Для однорідності додатків основною вимогою є питання, на які відповідають додатки. Коли додатки відповідають на одне питання, тоді вони однорідні. Без даної умови додатки неоднорідні, наприклад: Абітурієнт надіслав (кому?) батькам (що?) листівку (неоднорідні додатки); Як на ті чорнобривці погляну. Бачу матір стареньку. Бачу руки твої, моя мамо... (М. Сингаївський). У другому реченні додатки (матір і руки) однорідні.

Однорідні обставини повинні бути одного значеннєвого розряду і виражати дію з одного боку: Мене везуть у царство трав, річок і таємничих озер (О. Довженко). Коли обставини виражають різнотипні значення, вони не є однорідними: До Києва (куди?) звідусіль (звідки?) гості прибули.

Однорідні члени речення поєднуються поміж собою за допомогою перелічувальної інтонації та сполучників сурядності. Використання єднальних, протиставних і розділових сурядних сполучників зумовлюється смисловими відношеннями, наявними поміж однорідними членами речення. Наприклад: Розквітають і квіти, і доля На моїй українській землі (М. Сингаївський); Проте ні вогонь, ні попіл не дали полегшення (М. Стельмах); Тужлива пісня зринає з сопілки, та не розважа сумного серця... (М. Коцюбинський).

Однорідні члени речення мають такі особливості:

• займають позицію одного члена речення;

• пов'язуються з одним і тим самим членом речення підрядним зв'язком;

• поєднуються поміж собою сурядним зв'язком;

• здебільшого виражаються однаковими частинами мови;

• переважно виражають однотипні поняття.

Однорідними можуть бути всі члени речення: підмети, присудки, означення, додатки, обставини, наприклад: Сірий осінній ранок куривсь дрібною мжичкою, а в ній пливли, наче напівзабута казка, дерева, поле, оселі (М. Коцюбинський); Всі сміялися, реготалися, жартували (Панас Мирний); Також ніколи він не був такий лютий на брата й на селян, як тепер (Б. Грінченко); Земля на тих полях була чиста, чорна і сита (Ю. Смолич); Серед страшних глуздів, свистів, лайок і знущань козацьких виповзала шляхта з свого табору, в похід ганьби і приниження (П. Загребельний). Інколи однорідні члени виражаються різними частинами мови, наприклад: Люди стояли мовчки, похилившися, понуро прикипівши поглядами до попелища (Ю. Смолич).

У реченні однорідні члени об'єднані в цілісний структурно-семантичний блок стосовно інших членів речення, що займає позицію одного члена речення. Через те однорідні члени пов'язуються з іншими компонентами речення не окремо, а лише в структурно-семантичній єдності, в сурядному ряду. Всі однорідні другорядні членне супідрядними, оскільки підпорядковуються через те самому членові речення. Наприклад, у реченні Нехай тендітні пальці торкнуть вам серце і уста (Л. Костенко) однорідні прямі додатки серце, уста підпорядковані присудкові торкнуть, а поміж собою пов'язані сурядним сполучником і. У реченні В прощанні літа син дививсь на лева і на мене (М. Вінграновський) однорідні непрямі додатки на лева, на мене залежать від присудка дививсь і поєднуються поміж софою сурядним сполучником і.

Структурно-семантична цілісність блоку однорідних членів може виражатись не лише сполучниками, а й прийменниками, частками, формою множини слів, що поєднуються з блоком, наявністю спільного другорядного члена, узагальнювального слова та ін.

Однорідні підмети і присудки, поєднуючись предикативним зв'язком у формі взаємозалежної координації, не залежать від жодного члена.

У сучасній лінгвістиці існують різні погляди на речення з однорідними членами. Дехто з мовознавців (І. Кучсренко) розглядає їх як складні речення з будь-якими головними чи другорядними членами. Переважно як складні трактують речення з однорідними присудками, наприклад: Співаки заворушились, захвилювалися, готуючись до концерту (С. Васильченко); Я пурхала в саду, розгойдувала квітку (Л. Костенко); А тим часом над лиманом почорніло щось і згасло (М. Вінграновський); Гори підступають до самого моря, насторожено височать над водою (П. Загребельний).

Для такого погляду є чимало аргументів. Наприклад, реченнєвотвірна функція присудка: наявність двох і більше присудків засвідчує таку ж кількість вираження категорії модальності та синтаксичного часу, таким чином, поліпредикативність речення. О. Шахматов, відмежовуючи прості речення з однорідними присудками від складних речень, відносив до останніх лише ті, в яких при присудках наявні власні другорядні члени, наприклад: Дівча спинилося, розтулило рота, розширило оченята і на мент припинило плакати (В. Шевчук).

Межа поміж простим і складним реченням не завжди чітка. Деякі речення можуть бути інтерпретовані і як прості, і як складні. Такими є речення, в яких при одному підметі наявний не один, а кілька присудків, наприклад: Я попрощався і пішов додому; Вона то посидить, то походить.

Через те дехто з мовознавців (І. Слинько, Н. Гуйванюк, М. Кобилянська) обгрунтовано, на наш погляд, вважає, що обмеження категорії предикативності лише темпо-ральністю і модальністю не є достатнім: "Необхідно брати до уваги також персональ-ність, яка лише почасти виражається присудком (особовими формами). Основним засобом вираження персональносгі у двоядерному реченні є підмет. Тільки повторення всіх трьох ознак - темлоральності, модальності і персональносгі - дозволяється вважати поєднанням кількох предикативних одиниць, тобто складним реченням".

Таким чином, структури з однорідними присудками дозволяється вважати перехідними. З урахуванням семантико-синтаксичних ознак вони є складними, однак на формально-граматичному рівні, на якому відсутній формально виражений підмет, їх слід відносити до простих ускладнених речень.

Однорідні і неоднорідні означення

Однорідні і неоднорідні означення. Розмежування однорідних і неоднорідних означень зумовлюють кілька чинників: семантика означень, морфологічні особливості, характер синтаксичного зв'язку слів у складних словосполученнях з кількома означеннями. Однак не завжди дані чинники дають можливість диференціювати однорідні і неоднорідні означення.

Однорідні означення-це означення, які виступають як супідрядні, тобто кожне з них безпосередньо пов'язане з означуваним словом і перебуває в таких самих відношеннях з ним, як і інші. Основою однорідності означень є можливість об'єднання видових ознак, що ними виражаються, ширшими (родовими) поняттями. Так, у реченні Мокрий асфальт нагадував швидкий гірський потік, в якому то тут, то там розсипані були червоні, жовті і сині бризки (С. Скляренко) об'єд ну вальне поняття може бути виражене словом різнобарвні.

Поєднуються однорідні означення сурядними сполучниками чи ж безсполучниковим зв'язком і перелічувальною інтонацією. Однорідними одночасно можуть виступати узгоджені й неузгоджені означення. Однорідні означення характеризують предмет з одного боку, наприклад: За. шкільними партами схилились чорняві, біляві і русяві голівки (І. Цюпа); Холодний, різкий, північний вітер немилосердно бив в обличчя (М. Коцюбинський); Зібралися під кінець теплого, з лагідними вечорами, із запашною гіркотою в повітрі серпня (С. Павловський).

Однорідними можуть бути й означення, що характеризують предмет з різних боків, проте контекст сприяє зближенню ознак. Такі однорідні означення дозволяється кваліфікувати як контекстуальні, наприклад: Понад греблею росли густі, високі, зелені та кучеряві верби (І. Нечуй-Левицький); Водив той загін якийсь славетний генерал, чорновусий, стрункий, завзятий (ГІ. Воронько).

Прикметник і дієприкметниковий зворот, які виступають разом, теж є однорідними означеннями, наприклад: Рівний, залитий сонцем степ одразу принишк (О. Гончар).

Неоднорідні означення характеризують предмет з різних боків, при цьому часто поєднуються якісні та відносні прикметники, наприклад: Потім вони пішли вниз широкою брукованою вулицею (В. Козаченко); Величезна скляна будівля виросла перед ним (В. Собко); 3 кленового пагона зірвався широкий жовтий лиш (Г. Тютюнник).

Означуваного слова стосується безпосередньо лише перше неоднорідне означення; решта стосуються сполучення цього означення й означуваного слова. Наприклад, у реченні Сонце вже сховалося за вільшечки, пустило крізь листя тоненькі рожеві стріли (Г. Тютюнник) означення тоненькі не відноситься безпосередньо до слова стріли, а до словосполучення рожеві стріли.

Неоднорідні означення виражають ознаки, що стосуються різних родових понять, наприклад: Падав тихий лапатий сніг (О. Чорногуз) - ступінь вияву ознаки і форма; Ця річечка Дніпра тихенька синя доня, маленька донечка без імені іще (М. Вінгранов-ський) - ступінь вияву ознаки і колір; В хаті стояв густий передсвітанковий морок (Г. Тютюнник) - ступінь вияву ознаки і час.

Неоднорідні, як і однорідні, означення частіше виступають у препозиції до означуваних слів, однак регулярно вживаються і постпозитивні означення, наприклад:

Я на гору круту крем 'якую буду камінь важкий підіймать (Леся Українка).

← Предыдущая страница | Следующая страница →