Поделиться Поделиться

Відмінювання займенників

1. Відмінювання особових займенників.

Однина

Множина

н.

я

ти

ми

ви

р.

мене

тебе

нас .

вас

д.

мені

тобі

нам.

вам

Зн.

мене

тебе

нас

вас

Ор.

мною

тобою

нами

вами

м.

(на) мені

(на) тобі

(на) нас

(на) вас

2. Відмінювання особово - вказівних займенників.

Однина'

Множина

чол. рід серед, рід

жін. рід

для всіх родів

н.

він воно

вона

вони

р.

його, нього

її, неї

їх, них

д.

йому

їй

їм

Зн.

його, нього

її, неї

їх, них

Ор.

ним

нею

ними

м.

(на) ньому і (на) нім

(на) ній

(на) них

Відмінкові форми особових і особово-вказівних займенників творяться суплетивно - від різних основ. Таких відмінкових суплетивних форм не має лише займенник ти (ви).

Особово-вказівні займенники в родовому, знахідному і місцевому відмінках, коли вживаються з прийменником, мають початковий звук [н]: до нього, до неї; в нього, в неї; на ньому, на нім, на ній; до них, у них, на них.

Початковий звук [н] постійно з'являється в орудному відмінку особово-вказівних займенників: ним, нею, ними.

Даний початковий звук з'явився в основі займенників унаслідок морфологічного перерозкладу сполук орудного і місцевого відмінків із давніми прийменниками сънъ (сьнъ имь - с ним, укр. з ним) і вьнь (вьнь ихь - в них). Під впливом цих прийменникових форм утворилися інші форми займенників з початковим приголосним звуком [н] у поєднанні з будь-яким прийменником чи й без нього (в орудному відмінку).

3. Зворотний займенник себе відмінюється як особовий займенник ти, починаючи з родового відмінка: себе, собі, себе, собою, (на) собі.

У родовому відмінку з прийменником наголос переміщується на перший склад, порівняйте: тебе - до тебе, себе - до себе.

4.Відмінювання присвійних займенників.

За цим типом відмінюються займенники твій, відповідний. Множинні форми наш, ваш відмінюються як прикметники твердої групи, а їхній - як прикметники м'якої групи.

5. Відмінювання вказівних займенників.

За цим типом відмінюються займенники оцей (оця, оце, оці) і се (ся, се, сі). Усі інші вказівні займенники відмінюються як прикметники твердої групи.

6. Відмінювання означальних займенників.

Означальні займенники сам, самий, кожний, інший відмінюються як прикметники твердої групи.

7. Відмінювання питально-відносних займенників. Відмінювання займенників хто, що

н.

хто

що

р.

кого

чого

д.

кому

через що

Зн.

кого

що

Ор.

ким

чим

м.

(на) кому і (на) кім

(на) через що і (на) чім

Відмінювання займенника чий

Відмінювання займенника скільки

Н. скільки

Р. скількох

Д. скільком

Зн. як Н. чи Р.

Ор. скількома

М. (на) скількох

Питально-відносні займенники котрий і котрий відмінюються як прикметники твердої групи.

8. Відмінювання заперечних і неозначених займенників.

Заперечні і неозначені займенники відмінюються за типами відмінювання питально-відносних займенників: ніхто - як хто, нічий - як чий, казна-що - як що, скількись - як скільки і т. д.

У неозначених займенників якийсь і чийсь у родовому й знахідному відмінках множини з'являється вставний (протетичний) [о]: якихось, чиїхось; так само утворюється друга форма орудного відмінка займенників хтось і щось: кимсь і кимось, чимсь і чимось.

У відмінкових формах заперечних займенників з прийменником усі його складові пишуться окремо, наприклад: ніхто, нікого, проте ні до кого; ніким, проте ні з ким; ні на кому; ніякий, ніякого, проте ні з якого; ніяким, проте ні з яким, ні на якому.

Займенники ніхто, ніщо в непрямих відмінках можуть мати різний наголос залежно від значення слова, наприклад: нікому (означає "нема кому") і нікому (= жодному); ні в через що (- немає в через що) і ні в через що (= в жодному).

Увага! Займенники мають розгалужену систему відмінювання, через те що співвідносні зі словами кількох частин мови - іменників, прикметників, числівників.

Для особових, питальних, відносних хто, що і похідних від них неозначених і заперечних характерним є суплетивізм, тобто заміна основи: я - мене, ми - нас, він -його, вона - її, вони -їх, ти- тебе, ви - вас, хто - кого, що - чого. Вони становлять окремий тип відмінювання.

Розряди займенників

Відмінюються, як прикметники твердої групи

Відмінюються, як прикметники м'якої групи

Відмінюються, як числівник одна

Відносно-питальний

скільки

Вказівний

стільки

Означальні

сам, самий, кожен, жоден, всякий, інший

Питально-відносні

котрий, котрий

чий

Присвійні

наш, ваш

їхній

Неозначені

хтозна-скільки

Неозначені займенники мають ті самі морфологічні ознаки, що й питальні. З частками будь-, небудь-, казна-, хтозна- займенники пишуться через дефіс, а з частками аби-, де-, -сь - разом.

Заперечні займенники утворюються від питальних за допомогою частки ні і пишуться з нею разом: ніхто, ніщо, ніякий, нічий.

Коли поміж часткою і займенником є прийменник, то такі неозначені й заперечні займенники пишуться окремо: будь з ким, ні до кого, аби у кого, ні про що, ні від кого, казна з ким, хтозна до якого.

Способи творення займенників

1. Суфіксальний: хто-небудь, чий-небудь, щось (неозначені займенники).

2. Префіксальний: абихто, аніщо, абиякий, аніскільки (неозначені), ніхто, ніщо, ніякий (заперечні).

3. Перехід окремих слів із прикметників, дієприкметників і числівників у займенники: цілий (весь), даний (даний), один (якийсь), другий (інший).

Перехід займенників в інші частини мови

Займенники можуть втрачати значення узагальненої вказівки на ознаки чи кількість і переходити в іменники. В основному спостерігається неповна субстантивація займенників, наприклад: Кожен намагався показати свою силу, вправність, сміливість (В. Бойченко); Про себе дбай, проте й інших не забувай (Нар. творчість).

Будь-котрий займенник, співвідносний з прикметником, може бути субстантиво-ваним словом, коли його вжити без іменника. Проте деякі займенники і поза текстом мають конкретне предметне значення, наприклад: мій у значенні чоловік, коханий, наречений: моя - дружина, кохана, наречена; наш (наша, наше, наші) зі значенням людей, близьких за соціальним становищем, за переконаннями, почуттями патріотизму і т. ін. Порівняйте, наприклад: Вчора вийшов мій [чоловік] на село, вже сонце сідало, коли скаче щось верхи. Він на дзвіницю зараз, ударив у дзвони (М. Коцюбинський).

Окремі займенникові форми перейшли в частки, як-от: тобі (Куди тобі нарядилася), собі (Жив собі вовчик), завжди (Та завжди швидше і швидше біжить), це (Де це ти ходиш?).

Вживання інших частин мови в ролі займенників (прономіналізація)

У розряд займенників можуть переходити слова і з інших частин мови. Явище прономіналізації (від лат. ргопотіпа - займенник) полягає в через те, що окремі слова можуть втрачати своє конкретне значення предметності, ознаки чи кількості і набувати узагальненої вказівки на предмети чи ознаки і тим самим лексично зближуватися з займенниками.

Найчастіше прономшалізуються числівники один (одна, одно, одні), другий (друга, другі), що виступають у значенні займенників той, інший, сам, якийсь. Наприклад: Одні одно говорили, а другі друге-із тих розмов спліталась сітка, в якій ні кінця ні початку (М. Коцюбинський); Якби один другому не допомагав, то світ би пропав (Нар. творчість).

← Предыдущая страница | Следующая страница →