Поделиться Поделиться

Окиснюваність повітря та вуглекислий газ як непрямі показники забруднення повітря людьми

У повітрі, що видихається, знайдено більше 200 різних сполук, головним чином органічних продуктів метаболізму (табл. 5.1). Інтегральним кількісним показником вмісту цих сполук у повітрі може бути так звана окиснюваність повітря, тобто кількість міліграмів 02, яка необхідна для окислення недоокислених речовин віл повітря (г/м3). Окиснюваність повітря, що видихається здоровою людиною, в нормі становить 15–20 мг/л. Повітря житлових приміщень вважається чистим, коли окиснюваність не перевищує 5 .мг/л, помірно забрудненим – при окиснюваності 6-9 мг/л, забрудненим – коли окиснюваність становить 10 мг/л і більше.

Таблиця 5.1

Вміст токсичних речовин у видихуваному людиною повітрі

Речовина

Концентрація

мінімальна

максимальна

середня

Окис вуглецю (у тих, хто не палить), мг/л

0,003

0,017

0,011

Вуглекислий газ, %

2,0

3,9

3,0

Водяний пар, %

20

50

38

Аміак і його з'єднання, мг/л

Сліди

0,005

0,0022

Альдегіди, мг/л

Сліди

0,0015

-

Ацетон (кетони), мг/л

- " -

0,0025

0,0002

Органічні кислоти в перерахунку на оцтову, мг/л

0,007

0,013

0,02

Вуглеці в перерахунку на вуглець, мг/л

Сліди

0,051

0,036

Спеціальні дослідження (I.L Нікберг, 1987) показали, що кількість окремих інгредієнтів (двоокису вуглецю, аміаку), а також сумарна кількість недоокислених речовин у повітрі, що видихається (тобто, його окиснюваність) суттєво залежать від стану здоров'я людини, характеру захворювання і ступеня його важкості, паління тютюну, особливості обмінних процесів і т.п.

Серед хімічних складових повітря в приміщенні велике гігієнічне значення має двоокис вуглецю (СO2 ). Даний газ належить до фізіологічно активних сполук, є збудником дихального центру та антагоністом O2, не має запаху і кольору, погано розчиняється у воді, вдвічі важчий за повітря. У крові нормальний парціальний тиск СO2 становить 10 мм.році.ст., а це на 8-10 мм.році.ст, вище, ніж у повітрі, що вдихається, в якому його концентрація складає 3,5-4,5%.

В залежності від концентрації СО, в повітрі, що видихається, реакція організму людини може бути різною. Коли концентрація СО2 менше 0,1%, людина почувається нормально, суб'єктивні чи об'єктивні порушення відсутні. Саме цю концентрацію (0,1%) встановлено як гранично допустиму для повітря житлових приміщень. ГДК діоксиду вуглецю в повітрі лікувальних установ дорівнює 0,07%.

Коли концентрація СO2 коливається в межах 0,1-0,5%. погіршується умовно-рефлекторна діяльність (збільшується час латентного періоду реакції на зоровий чи слуховий подразник), з'являється відчуття дискомфорту, можуть бути виявлені деякі зміни на ЕКГ.

При вдиханні повітря, в якому концентрація СО, більше 0,5% (0,5–1%), з'являються перші прояви ацидозу, зміни електролітних властивостей крові (збільшується вміст Na, зменшується вміст К в еритроцитах). Однак фізична та розумова діяльність суттєво не погіршуються, через те перебування людей при такій концентрації іноді дозволяється (на підводних човнах і т.п.).

Коли концентрація СO2 збільшується до 2% – наростає ацидоз, знижується працездатність, з'являються ознаки гіпоксії. За таких умов на виробництві дозволяється працювати лише протягом обмеженого часу – до 3–4 годин.

Коли концентрація СO2 більше 2% (2–7%), спостерігаються чіткі суб'єктивні та об'єктивні прояви токсичного впливу СO2 у вигляді наркотичної дії, неадекватного психічного збудження, виникає тахіпное, головні болі, запаморочення, задишка. За таких умов тривале перебування у приміщеннях неприпустиме (воно може бути вимушеним тільки у разі аварійних ситуацій, тривати до 60 хвилин і супроводжуватися суворим медичним контролем).

Перебування в приміщенні з концентрацією СO2 в повітрі більше 7% швидко призводить до непритомності та смерті.

За вмістом диоксиду вуглецю судять про чистоту повітря в житлових та громадських будівлях. Значне накопичення даної сполуки в повітрі закритих приміщень вказує на санітарне неблагополуччя приміщення (скупченість людей, погана вентиляція).

Домінуючим по токсичності компонентом серед основних джерел забруднення повітря житлових приміщень є окис вуглецю (СО).

Окис вуглецю СО являє собою продукт неповного згорання палива і входить до складу всіх горючих газових сумішей. Окис вуглецю, проникаючи через легеневі альвеоли в кров, утворює з гемоглобіном карбоксигемоглобін. А це викликає глибокі кількісні та якісні зміни процесів транспорту кисню до тканин, підсилює гіпоксичні стани, негативно впливає на біохімічні процеси організму, може призвести до хронічних і гострих отруєнь. Гострі отруєння окисом вуглецю у вільній атмосфері та в житлових приміщеннях зазвичай не спостерігаються. Хронічні отруєння можливі при концентрації, яка перевищує 20-30 мг/м3. Для них характерно: поява головного болю, зниження пам'яті, підвищення стомлюваності, розлади сну та ін. Гранично допустима середня добова концентрація окису вуглецю в атмосфері становить 1 мг/м3, а максимальна разова – 3 мг/м3.

У повітрі житлових приміщень окис вуглецю може з'являтися при пічному опаленні, особливо при передчасно закритій димовій трубі. В сучасних газифікованих кухнях та ванних кімнатах в результаті витоку газу з мережі чи його неповному згорянні під час експлуатації. На виробництві окис вуглецю може утворюватися і накопичуватися в робочих приміщеннях в результаті технологічних процесів. У тютюновому дамі міститься близько 0,5-1,0% окису вуглецю. За даними ІЛ. Даценко та Р. Д. Габовича (1999р.), в газифікованих квартирах вміст СО у повітрі не лише кухонь, проте і в житлових кімнатах може перевищувати гранично допустимий для атмосферного повітря (10 мг/м3).

Джерелом забруднення СО атмосфери служать викиди промислових підприємств, вихлопні гази автотранспорту та ін. У звичайному дамі міститься близько 3% окису вуглецю, у вихлопних газах при нормальному режимі роботи двигуна – 7,7%. На міських вулицях з інтенсивним рухом автомобілів та в будинках, розташованих на цих вулицях, при відкритих вікнах концентрація окису вуглецю підвищується до 10–20 мг/м3.

У зв'язку з широким впровадженням у народне господарство двигунів внутрішнього згоряння, розвитком автомобільного руху, авіації, використанням у сільському господарстві різного роду самохідних машин боротьбі з забрудненням повітря окисом вуглецю приділяється велика увага.

Класифікація хімічних факторів виробничого середовища:

а) за агрегатним станом: гази, пари, аерозолі та суміші;

б) за походженням (хімічними класами): органічні, неорганічні, елементоорганічні та ін.;

в) за характером впливу на організм людини: загальнотоксичні, подразнюючі, сенсибілізуючі, канцерогенні, мутагенні, що впливають на репродуктивну функцію, ембріотоксичні та тератогенні;

г) в залежності від ураження органів та систем: отрути політропного, нейротропного, нефротоксичного і кардіотоксичного впливу, а також отрути крові;

д) за ступенем токсичності: надзвичайно токсичні, високотоксичні, помірно токсичні та малотоксичні;

е) за ступенем впливу на організм в цілому: надзвичайно небезпечні (1-й клас), високонебезпечні (2-й клас), помірно небезпечні (3-й клас) і малонебезпечні (4-й клас).

← Предыдущая страница | Следующая страница →