Поделиться Поделиться

Міжнародне право

Рекомендація відносно охорони здоров'я працівників на місцях роботи. Рекомендація 97

Технічні заходи захисту від умов, шкідливих для здоров'я працівників

§ 1. Законодавство кожної країни має передбачати засоби запобігання, зменшення чи усунення на місцях роботи шкідливих для здоров'я умов, включаючи методи, застосування яких може бути потрібним і придатним відносно особливо шкідливих для здоров'я цих працівників умов.

§ 2. Роботодавці мають вживати всіх відповідних заходів для створення на місцях роботи умов, що сприяють належному захистові здоров'я відповідних працівників, зокрема:

a) недопущення нагромадження нечистот і відходів, що створюють шкідливі для здоров'я умови;

b) надання таких робочих приміщень, щоби їх площа й висота створювали б можливість уникнути скупчення в них працівників і перевантаженості їх машинами, матеріалами чи продуктами виробництва;

c) забезпечення достатнього й потрібного природного чи штучного освітлення;

d) забезпечення відповідного стану атмосфери, щоби уникнути недостатнього надходження й руху повітря, його забруднення, шкідливих протягів, раптових змін температури і, наскільки можливо, надмірної вогкості, холоду, спеки та неприємних запахів;

е) улаштування у відповідних місцях у достатній кількості санітарно-побутових та умивальних установок і пунктів постачання питної води, які мають утримуватися належним чином;

f) коли працівники мусять переодягатися до і після роботи, надання й утримання в порядку гардеробів чи інших відповідних приміщень для зберігання одягу;

g) надання працівникам, у разі заборони їм споживати їжу та напої на робочих місцях, придатних для споживання їжі приміщень, коли немає відповідної можливості для споживання їжі в іншому місці;

h) усунення чи зменшення шкідливих для здоров'я працівників шуму та вібрацій;

i) зберігання шкідливих речовин у безпечних умовах.

§ 3. 1) Для запобігання, зменшення й усунення на місцях роботи шкідливих для здоров'я працівників умов має бути вжито всіх відповідних заходів із метою:

a) заміни шкідливих речовин та виробничих процесів на безпечні чи менш шкідливі;

b) запобігання виділенню шкідливих речовин та захисту працівників від небезпечних випромінювань;

c) виконання небезпечних виробничих процесів в особливих приміщеннях чи будівлях, зайнятих найменшою кількістю працівників;

d) виконання небезпечних виробничих процесів у закритих апаратах для уникнення особистого зіткнення зі шкідливими речовинами та запобігання потраплянню в атмосферу робочих приміщень пилу, диму, газів, волокон, випарів і пари у шкідливій для здоров'я кількості;

е) видалення у місці виникнення чи поблизу нього за допомогою механічного викачування, вентиляції чи інших способів шкідливих для здоров'я пилу, диму, газів, волокон, випарів і пари, коли не дозволяється уникнути їхнього впливу засобами, переліченими у підпунктах а-b цього параграфа;

f) забезпечення працівників одягом чи обладнанням й іншими засобами індивідуального захисту від дії шкідливих речовин, коли інші способи захисту виявляються нездійсненними чи недостатніми, та навчання працівників користуватися ними.

g) Коли користування зазначеним у пункті / обладнанням чи одягом потрібне з огляду на особливо шкідливі умови певної професії, то постачання їх, чищення та ремонт має забезпечувати роботодавець; коли це захисне обладнання чи одяг унаслідок їх використання можуть бути зараженими отруйними чи небезпечними речовинами, то протягом усього того часу, коли вони не потрібні ні для носіння на роботі, ні для чищення чи ремонту, що їх забезпечує роботодавець, вони мають зберігатися в окремому приміщенні, щоби не заражати інший одяг працівника.

3) Державні органи влади мають заохочувати і згідно до обставин самі проводити вивчення заходів, згаданих у пункті 1 цього параграфа та заохочувати застосування результатів цього вивчення. Таке вивчення мають проводити також роботодавці на добровільних засадах.

§ 4. 1) Працівників має бути повідомлено:

a) про необхідність вживання захисних заходів, згаданих у § 2 і 3;

b) про покладений на них обов'язок користуватися належним чином пристроями та обладнанням, передбаченими для їх захисту.

2) Наради з працівниками відносно необхідних заходів мають розглядатися як важливий засіб забезпечення їхнього співробітництва.

§ 5. 1) Атмосфера робочих приміщень" де небезпечні речовини входять у виробництво, обіг чи вжиток, має підлягати достатньо частим періодичним обстеженням, щоби упевнитися у відсутності шкідливої для здоров'я кількості пилу, диму, волокон, випарів чи пари. Компетентні органи влади мають опубліковувати для відома керівництва і всіх зацікавлених осіб наявні відомості про допустимі концентрації шкідливих речовин.

2) Органи влади, що відають охороною здоров'я працівників на місцях роботи, повинні мати повноваження визначати обставини, за яких обстеження атмосфери приміщень є потрібним, а також визначати методи виконання цих обстежень. Проведення обстежень і нагляд за ними повинні доручатися кваліфікованим працівникам і у відповідних випадках кваліфікованому медичному персоналові, що має досвід у галузі гігієни праці.

§ 6. Компетентні органи влади мають звертати увагу заінтересованих роботодавців і працівників усіма можливими методами, наприклад, за допомогою вивішених на робочих місцях плакатів про особливу небезпеку, на якому наражаються працівники, а також про заходи для її уникнення.

§ 7. Для втілення в життя положень параграфів 2,3,4 і 5 належний орган влади має передбачити консультації в загальнодержавному масштабі поміж інспекцією праці чи іншими органами управління з охорони здоров'я працівників на робочих місцях, з одного боку, та відповідними організаціями роботодавців і працівників - з іншого.

← Предыдущая страница | Следующая страница →