Поделиться Поделиться

Хімічні небезпечні та шкідливі чинники середовища проживання, їх вплив на організм людини

Отруєння солями важких металів, оксидом вуглецю

Серед хімічних небезпечних і шкідливих факторів довкілля досить поширеними е важкі метали – ртуть, свинець, цинк, марганець та їхні сполуки. Вони не тільки викликають гострі та хронічні отруєння, проте й негативно впливають на спадковий апарат людини, репродуктивну функцію.

Ртуть: в останні десятиріччя у багатьох країнах постала проблема сполук ртуті, як хімічного забруднювача довкілля. Причини – надзвичайно широка сфера застосування ртуті та її сполук у виробництві: виготовлення й експлуатація люмінісцентних ламп, приладобудування, коксохімічні каталізатори; використання контрольно-вимірювальних приладів і пристроїв в лабораторіях, навчальних закладах, лікувальних установах.

Гранично допустима концентрація ртуті у повітрі – 0,0003 мг/м . При кімнатній температурі ртуть легко випаровується, її пари проникають в штукатурку стін, у меблі, паркет. Потрапляючи в кров, ртуть легко з'єднується з білками, порушуючи білковий обмін і перебіг ферментативних процесів, що призводить до глибоких змін в центральній нервовій системі (ЦНС), нирках, серці. При тривалому вдиханні навіть малих доз уражається нервова система, що проявляється головними болями, загальною кволістю, розладами сну і пам'яті. При попаданні в організм великих доз приєднуються нудота, блювання, слюнотеча, болі в животі, кров'янисті проноси, відчуття металевого присмаку в роті. При важких отруєннях розвивається ниркова і печінкова недостатність, гостра серцево-судинна недостатність.

При наданні першої допомоги слід промити шлунок теплою водою із наступним прийманням 1-2 столових ложок активованого вугілля, яєчного білка чи молока.

Для запобігання ураження ртуттю слід не допускати ушкодження медичних та технічних термометрів, люмінісцентних, кварцевих ламп і пристроїв, які містять ртуть. Приміщення, забруднені ртутпо, потрібно терміново механічно та хімічно очистити. Механічне видалення розлитої ртуті здійснюють будь-яким всмоктуючим приладом, наприклад, гумовою грушею із скляним збирачем, заповненою підкисленою водою. Рештки ртуті доцільно зібрати за допомогою лейкопластиру, котрий прикладається до забрудненої поверхні. Вилита ртуть добре вилучається сумішшю, що складається з однієї вагової частини двоокису марганцю і двох частин 3% соляної кислоти. Цю суміш наносять тонким шаром на забруднену поверхню на 1,3 години, після чого шар із крапельками ртуті видаляють шпателем, потім щіткою, струшуючи у склянку з розчином калію перманганату. Для повного видалення ртуті забруднені місця рекомендується обробити одним із таких розчинів: мильно- содовий (4% розчин мила у 3% водному розчині соди); 0,2% водний розчин калію перманганату, підкислений соляною кислотою (3 мл кислоти на І л розчину); 20% розчин хлорного вапна. Через 2 дні оброблені поверхні ретельно змивають теплою водою з милом, а приміщення провітрюють впродовж кількох днів.

Свинець та його сполуки. Контакт зі свинцем та його сполуками трапляється під час його добування, в типографиях, при малярних роботах, в сільському господарстві – під час використання інсектицидів, у виробництві акумуляторів тощо. Значні території в Україні забруднені свинцем у зв'язку з використанням його під час ліквідації аварії на ЧАЄС. В Україні широко використовується тетраетилсвинець (ТЕС) у виробництві етилованого бензину. Через те можливе отруєння ТЕС в процесі виробництва етилової рідини, під час етилювання бензину, обслуговування нафтобаз та автогаражів.

Допустима концентрація свинцю у бензині0,36 г/л. Найчастіше свинець проникає в організм через органи дихання, травний тракт. Потрапляючи в кров, він розноситься по всьому організму, проте, переважно, осідає в кістках, звідки при ослабленні організму надходить у кров і зумовлює важкі зміни в нервовій системі.

До ранніх ознак отруєння свинцем відносять: поява синювато-сірої смуги по краях ясен передніх зубів, землисто-сіре забарвлення шкіри, збудження, кошмарні сни, страх. При наростанні інтоксикації виникають свинцеві кольки – болі у животі, блювання, закрепи, підвищення артеріального тиску, рідкий пульс, головні болі, зниження пам'яті, ураження периферійної нервової системи – свинцевий поліневрит. Далі приєднуються головокружіння, епілептичні припадки, розлади мови та зору, затьмарення свідомості. Часто уражаються печінка і нирки. При гострому отруєнні ТЕС виникають ниючі головні болі, головокружіння, загальна слабкість, відчуття волосся в роті, повзання комах по тілу, зниження температури тіла і артеріального тиску. У важких випадках з'являються зорові та слухові галюцинації, розлади ходи, можлива смерть.

Перша допомога: промивання шлунку, проносні засоби, очисна клізма.

Важливо дотримуватись правил особистої гігієни: перед харчуванням, палінням – миття рук водою з милом, душ після роботи.

Отруєння чадним газом. Оксид вуглецю – газ без кольору і запаху, легший за повітря. Він присутній в доменних печах, мартенівських, ливарних цехах, у вихлопних газах, тютюновому димі, при опаленні печей, а також в приміщеннях з недостатньою вентиляцією (гаражі, котельні, кабіни тепловозів). Оксид вуглецю з'єднується із залізом гемоглобіну крові, утворюючи карбоксигемоглобін, що призводить до порушення процесу насичення киснем і розвитку кисневого голодування. При концентрації у повітрі 0,1% людина через 2 години втрачає свідомість і помирає, а при концентрації – 0,2% – гине протягом декількох хвилин.

Ознаки отруєння: головні болі, головокружіння, шум у вухах, нудота, блювання, погіршення зору і слуху, різка слабість, втрата свідомості, судоми. Смерть наступає внаслідок паралічу центру дихання.

Перша допомога: винести потерпілого на свіже повітря, розстебнути стискуючий одяг, при зупинці дихання – штучна вентиляція легень.

← Предыдущая страница | Следующая страница →