Поделиться Поделиться

Зміст і порядок складання додатків до Наказу про облікову політику

Додатками до Наказу про облікову політику підприємства можуть бути:

- робочий план рахунків;

- перелік обраних методів нарахування амортизації за видами необоротних активів;

- перелік обраних методів оцінки вибуття запасів за їх видами;

- перелік і склад статей калькуляції виробничої собівартості продукції (робіт, послуг);

- перелік і склад змінних і постійних загальновиробничих витрат;

- порядок розподілу загальновиробничих витрат на змінні та постійні і поміж видами готової продукції;

- перелік створюваних на підприємстві резервів, порядок їх формування та використання тощо.

Додатки до Наказу про облікову політику підприємства мають бути оформлені у вигляді таблиць довільної форми та пронумеровані. На них обов'язково повинні бути посилання по тексту Наказу.

Достатньо трудомістким етапом складання додатків до Наказу про облікову політику підприємства є розробка робочого плану рахунків.

Робочий план рахунків повинен відображати специфіку діяльності конкретного підприємства і містити перелік рахунків, котрий ним використовуються у більш деталізованому вигляді, порівняно із тим, що наводиться у Плані рахунків бухгалтерського обліку активів, капіталу, зобов'язань і господарських операцій підприємств і організацій, затвердженому Міністерством фінансів України.

При формуванні робочого плану рахунків застосовується метод послідовного групування об'єктів обліку та виділення їх вертикальної (ієрархічної) і горизонтальної (інформаційних зв'язків) структури. Багатоступенева ієрархічна структура робочого плану рахунків дозволяє шляхом застосування методу послідовного групування об'єктів обліку одержати узагальнену інформацію про окремі види активів, капіталу, зобов'язань, доходів, витрат та фінансових результатів підприємства на різних рівнях управління і провести поглиблений, послідовний аналіз їх наявності, складу, структури та динаміки.

Таким чином з одного боку, робочий план рахунків формується шляхом поступового розкладання та деталізації рахунків вищого порядку на рахунки нижчого порядку. Синтетичні рахунки і субрахунки, передбачені Планом рахунків, розкладаються, діляться на більш дрібні аналітичні рахунки як рахунки третього, четвертого, тощо порядку. При цьому, рівень деталізації рахунків і субрахунків практично не обмежується. Він залежить від інформаційних потреб системи управління та показників внутрішньої і зовнішньої звітності підприємства. Головна вимога -розроблений підприємством робочий план рахунків повинен бути гнучким і зручним у користуванні.

З іншого боку, формуючи робочий план рахунків, бухгалтер повинен керуватися практичними потребами підприємства, через те в ньому використовуються лише рахунки та субрахунки, необхідні для відображення характерних для підприємства господарських операцій і об'єктів.

Як наслідок, робочий план рахунків підприємства хоча і базується на загальноприйнятому, затвердженому Міністерством фінансів України, проте відрізняється від нього двома ознаками.

По-перше, у робочий план рахунків не вводяться рахунки і субрахунки, які не використовуються підприємством. Наприклад, торговельні підприємства не вводять у робочий план рахунки 23 "Виробництво", 26 "Готова продукція", 91 "Загальновиробничі витрати" тощо.

По-друге, у робочий план рахунків можуть вводитися додаткові рахунки і субрахунки, які відображають специфіку діяльності конкретного підприємства, проте не передбачені Міністерством фінансів України. Зокрема, користуючись правом введення нових субрахунків (рахунків другого і третього порядків), необхідних для потреб управління, контролю, аналізу й звітності, підприємства мають право доповнювати синтетичні рахунки субрахунками, за якими групуються відповідні об'єкти обліку виходячи зі спільності ознак, характерних для діяльності підприємства. Наприклад, до рахунку 641 "Розрахунки за податками" можуть відкриватися субрахунки другого порядку за видами податків: 6411 "Розрахунки з податку на додану вартість", 6412 "Розрахунки з податку на прибуток" 6413 "Розрахунки з податку з доходів фізичних осіб" і т. д.

Таким чином, робочий план рахунків з одного боку є дещо спрощеним, а з іншого боку - більш деталізованим порівняно із загальноприйнятим Планом рахунків.

У цілому, розробка робочого плану рахунків спрямована на подолання різнорідності та низької інформативності планів рахунків вітчизняних підприємств. Він дозволяє підвищити якість облікової інформації, систематизованої і відображеної на відповідних рахунках, а також є суттєвим фактором підвищення обґрунтованості та оперативності управлінських рішень, прийнятих на основі такої інформації.

← Предыдущая страница | Следующая страница →