Поделиться Поделиться

ПОНЯТТЯ НАУКИ І НАУКОВОЇ ДІЯЛЬНОСТІ

2.1. Знання як основа науки і наукової діяльності

2.2. Визначення, характеристика науки та її види

2.3. Наука як сукупність знань

2.4. Характеристика, суб'єкти та об'єкти науки як діяльності

Після вивчення даної теми студент повинен знати:

– головні дефініції поняття "знання";

– характеристику наукових думок провідних учених відносно класифікації наукових знань;

– нормативно-правову базу, що регулює наукову діяльність в Україні.

Знання як основа науки і наукової діяльності

У сучасну епоху суспільство зіткнулось із ситуацією, коли в ньому стрімко змінюються система цінностей і соціальний поділ самого суспільства. Одною з причин цього є зміна уявлень про місце і роль знання у сучасному суспільстві.

Знання є найважливішою складовою змісту освіти, його ядром. На основі знань формуються вміння, навички, розумові і практичні дії. Знання виступають своєрідним "інструментом", котрий дає змогу людині засвоювати нову інформацію, знаходити нові зв'язки, формувати нові судження, тобто оволодівати новими знаннями. Вони також є основою моральних переконань, естетичних поглядів, світогляду. На сучасному етапі переходу від індустріального до інформаційно-технологічного суспільства знання стають стратегічним ресурсом як для самої людини, так і для держави у цілому.

Визначення

Філософський енциклопедичний словник дає таке визначення: "Знання – перевірений практикою результат пізнання дійсності, правильне її відображення у мисленні людини; володіння досвідом і розумінням того, що є правильним і в суб'єктивному, і в об'єктивному відношенні та на підставі яких дозволяється побудувати судження і висновки, що здаються досить надійними, для того щоби їх розглядати, як знання". Знання також розглядається як перевірене суспільно-історичною практикою відображення дійсності через розумову діяльність людини.

Таким чином, знання – явище багатовимірне і багатоаспектне. Кожну зі сторін знання вивчають різні науки: філософія, психологія, педагогіка, логіка, методологія, теорія пізнання, наукознавство, соціологія. Через те не варто сподіватись на однозначну характеристику цього поняття. Заслуговують на увагу такі визначення поняття "знання", що трапляються в літературі (табл. 2.1).

Таблиця 2.1

Дефініції терміну "знання"

Учений (учені)

Характеристика

Джерело

Платон

Володіти золотом і не вміти ним користуватися – це є ні знання, ні філософія. Лікар, котрий не вміє лікувати, поганий, через те що в нього немає знання своєї справи. Навіть якби ми були безсмертні, проте не могли цим скористатися, це теж не було б знанням, і саме безсмертя виявилося б для нас марним. Знання є насамперед умінням

Платон. Діалоги / Платон; пер. з давньогрец. – X.: Фоліо, 2008. – 349 с.

Сократ

Знання є відчуття та правильна думка з поясненням

Тофтул Μ. Г. Етика; навч. посіб. / Μ. Г. Тофтул. – К.: Вид. центр “Академія", 2005.-180 с.

Іммануїл Кант

У наш час накопичилась величезна кількість знань, гідних вивчення. Скоро наші здібності будуть надто слабкими, а життя надто коротким, щоби засвоїти хоча б одну, найкориснішу частину цих знань

Душенко К.В. Большая книга афоризмов / К. В. Душенко. – 5-е изд. [испр.] – М.: ЭКСМО- пресс, 2011. -1056 с.

Д. Аддісон

Знання – це те, що найбільш істотно підносить одну людину над іншою

Кондрашов А. Антология успеха в афоризмах / А. Кондрашов. – М.: Ламартис, 2010.-1280 с.

С. Джонсон

Знання буває двох видів. Ми чи знаємо предмет самі, чи знаємо, де дозволяється знайти про нього відомості

Душенко К.В. Большая книга афоризмов / К. В. Душенко. – 5-е изд. [исправленное] – М.: Изд-во ЭКСМО-пресс, 2011.-1056 с.

В.І.Даль

Як з копійок складаються рублі, так з крупинок прочитаного складається знання

Кондрашов А. Антология успеха в афоризмах / А. Кондрашов. – М.: Ламартис, 2010.-1280 с.

І. Аллен

Знання є розуміння того, як саме незначне явище пов'язане з цілим; ніщо не існує саме по собі

Душенко К.В. Большая книга афоризмов / К.В. Душенко. – 5-е изд. [исправленное] – М.: Изд-во ЭКСМО-пресс, 2011. -1056 а

Б. Айсмонтас

Знання може виступати і як таке, що має бути засвоєно, тобто як цілі навчання, і як результат здійснення дидактичного задуму, і як зміст, і як засіб педагогічної дії. Знання не тільки формує новий погляд на світ, проте й міняє ставлення до нього

Айсмонтас Б. Б. Педагогическая психология / Б. Б. Айсмонтас. – М.: ИДО РУДН.-2004.-341 с.

Н. Малюга

Знання – це адекватне відображення об'єктивної реальності у свідомості людини, що реально відтворює об'єктивні закономірні зв'язки реального світу

Малюга Н.М. Наукові дослідження в бухгалтерському обліку; навч. посіб. для студ. вищих навч. закл. / Η. М. Малюга; за ред. проф. Ф. Ф. Бутинця. – Житомир; ПП “Рута", 2003. – 476 с.

В. Давидов

Знання, що ґрунтуються на здоровому глузді та буденній свідомості, є важливою орієнтовною основою повсякденної поведінки людини. Буденне знання формується у повсякденному досвіді, на основі якого відбиваються головним чином зовнішні сторони та зв'язки з навколишньою дійсністю. Ця форма знань збагачується і розвивається в міру прогресу наукових знань. Одночасно самі наукові знання вбирають у себе досвід життєвого знання

Давыдов В. В. Российская педагогическая энциклопедия: Т. 1 в 2 т. / гл. ред. В. В. Давыдов. – М.: Большая Рос. энцикл. – 1993.-608 с.

Т.Лешкевич

Знання претендує на адекватне відображення дійсності. Воно відтворює об'єктивні закономірні зв'язки реального світу, прагне до відкидання неправдивої інформації, до опори на факти. Знання робить істину доступною для суб'єкта за допомогою доказів

Лешкевич Т. Г. Философия. Вводный курс / Т. Г. Лешкевич. – 2-е изд., доп. – М.: Контур, 1998. – 464 с.

Роль знання в економічному розвитку зростає, випереджаючи значущість засобів виробництва та природних ресурсів. Так, за оцінками Світового банку, фізичний капітал у сучасній економіці формує 16% загального обсягу багатства кожної країни, природний – 20%, а людський капітал – 64 %. У таких країнах, як Японія і Німеччина, частка людського капіталу становить близько 80 % національного багатства. На сьогодні цінності створюються за рахунок підвищення продуктивності та використання нововведень, тобто застосування знання на практиці. Економічне зростання дедалі більше залежить від здатності здобувати нові знання й застосовувати їх в усіх сферах життя (рис. 2.1).

Рис. 2.1. Спрямування знань

Частина знань є науковими. Ознаки наукових знань:

– загальність, тобто належність всьому людству;

– перевіреність наукових фактів, тобто можливість перевірки кожного факту з відомих законів чи теорій;

– відтворюваність явищ, тобто можливість повторення відкритого явища іншим ученим (що підтверджує існування певного закону природи);

– стійкість системи знань, тобто така глибина опрацювання гіпотези, яка запобігає швидкому старінню знань.

Наукова діяльність, спрямована на здобування, засвоєння, переробку та систематизацію наукових знань характеризується:

– новизною та оригінальністю, тобто щось уже об'єктивно відоме не може бути науковим результатом;

– унікальністю і неповторністю, тобто кожен результат – єдиний у своєму роді і не має потреби у повторенні, за винятком випадку перевірки своєї правильності;

– імовірнісним характером і ризиком, тобто неможливістю точно передбачити, чи буде отримано передбачуваний результат;

– доказовістю, тобто переконливістю результатів наукової роботи та їх відгворюваністю.

З погляду традиційної логіки виділяються знання істинні та помилкові. Істинне знання – це результат правильного віддзеркалення об'єктивних властивостей речей і явищ. Оволодіння учнями об'єктивно істинними знаннями через правильне виконання навчального завдання – одна з найважливіших цілей освіти.

За способом здобуття, структурою, формою існування та іншими ознаками знання поділяють на емпіричні (засновані на досвіді) й теоретичні.

У логіці та методології існує низка підходів до визначення змісту емпіричного і теоретичного знання. Для розуміння закономірностей навчання заслуговує на увагу позиція Н. Вахтоміна: "Специфіка емпіричного знання полягає саме в через те, що воно є знання про окремі явища чи окремі відношення, взяті порізно, а теоретичне знання – про сутність, про таке відношення, яке складає основу окремих відносин".

Вирізняють також знання явні, що мають чітку форму і тим чи іншим чином можуть бути пред'явлені, та неявні (латентні), що зосереджуються у структурах соціокультурного досвіду людства та підсвідомості людини; особистісні (схожі на неявні знання та уміння), їх передача у знаковій формі ускладнена; декларативні (знання про те, що саме людина знає), процедурні (знання про те, що людина вміє робити зі знаннями), експериментальні й епістемічні; безпосередні

(дані знання здобувають шляхом спостереження) та опосередковані (здобуваються й підтверджуються експериментальними дослідженнями чи виводяться шляхом логічних міркувань); визначені (точні, ясні) та невизначені – здогадки, припущення.

Б. Айсмонтас виділяє два види знань, проте не визначає основи такого поділу: знання з предметної галузі та знання закономірностей пізнавальної діяльності.

Головні підходи до класифікації знань показано на рис. 2.2.

В. Гінецинський вважає, що, оскільки знання вивчаються різними науками, то і класифікацію знань потрібно розглядати з погляду кожної з них: "Як і будь-котрий інший продукт (об'єкт), знання може бути охарактеризоване з погляду чотирьох аспектів: онтологічного, гносеологічного, аксіологічного і прагматичного. В онтологічному (тобто з погляду на вчення про буття), оскільки в самій дійсності наявні тільки речі, властивості та стосунки, знання дозволяється поділити на три види: мереологічне, реляційне й операційне".

Основною особливістю мереологічних (класифікаційно-описових) знань є поділ множин на підмножини. Даний вид знань передбачає розчленування ансамблів предметів на підкласи речей-елементів. Основною особливістю реляційних знань є підстановка елементів у всю ту безліч оточень, у яких вони трапляються, що дає підстави виділити відношення цих елементів. Операційне знання характеризується широким використанням процедур перетворення, що визначаються як установлення відповідності поміж безліччю початкових елементів та похідних.

Є різні підходи до класифікації видів знань, описані в багатьох джерелах. Проте і для науки, і для освіти важливою є кожна з існуючих груп знань, оскільки у своїй сукупності вони допомагають людині створити цілісне уявлення про навколишній світ, сформувати своє ставлення до нього, дати можливість перетворювати і керувати ним.

Таким чином, знання – це перевірений практикою результат пізнання дійсності, адекватне її відбиття у свідомості людини. Саме процес руху людської думки від незнання до знання називають пізнанням, в основі якого лежить відтворення у свідомості людини об'єктивної реальності. Це взаємодія суб'єкта і об'єкта, результатом якої є нове знання про світ, відображення об'єктивної дійсності у свідомості людини в процесі її практичної діяльності (виробничої, розумової, наукової). Такі нові знання стають наукою, коли вони стикаються із серйозними складними проблемами, тобто наука є не тільки знанням, а й свідомістю, зокрема вмінням користуватися набутими знаннями.

Рис. 2.2. Класифікація знань

← Предыдущая страница | Следующая страница →