Поделиться Поделиться

Методики проведення аудиту фінансової звітності та їхні складові

Аудит як інформаційна система функціонує у певному технологічному режимі, упорядковано та здійснюється в певній послідовності.

Технологія аудиту - це науково-організований процес, котрий передбачає виконання аудиторських робіт у певній послідовності за окремими стадіями, тісно пов'язаними поміж собою, що утворюють єдину систему для вирішення поставлених завдань.

Необхідно розрізняти поняття методу та методики, оскільки останнє більш широке й визначає саме сукупність методів, технічних прийомів, інструментів та засобів найбільш доцільного дослідження стану та поведінки об'єктів, що контролюються відносно поставлених цілей.

Єдиної методики відносно проведення аудиту не існує.

Кожна аудиторська фірма та аудитор розробляє методику аудиту фінансової звітності, враховуючи компетентність аудиторів, об'єкт дослідження, галузь діяльності підприємства, особливості законодавства тощо. Навіть одна й та ж сама фірма не використовує єдину методику при всіх перевірках. Так, кожен аудитор при кожному проведенню аудиту чи при наданні послуги використовує розроблену ним методику, проте весь час її змінює і доповнює у залежності від підприємства, на якому буде проведено аудит, та у залежності від завдань і мети тощо.

У аудиторській фірмі бажано мати апробовані методики аудиторської перевірки, що дає можливість звести до мінімуму ризик перевірки, а також зменшити термін її проведення. Проте необхідно розуміти, що дані методики є комерційною таємницею аудиторських фірм, їх ноу-хау.

При розробці методики проведення аудиту, залежно від завдання та мети аудиторської перевірки, дозволяється виділити наступні головні підходи:

- бухгалтерський;

- юридичний;

- спеціальний;

- галузевий;

- податковий.

Бухгалтерський підхід також називають методиками перевірки оборотів і залишках по рахунках бухгалтерського обліку (МСА 510 "Перші завдання з аудиту - залишки на початок періоду") [13].

При застосуванні юридичного підходу господарські операції здебільше вивчаються з правової точки зору. Особливо це стосується питань відносно правильності формування статутного капіталу, розрахунків із засновниками, юридичних основ законності існування того чи іншого підприємства, законності тих чи інших господарських операцій тощо. Проте у більшості випадків дані два підходи перетинаються, так як перевіряти достовірність оборотів і залишків за рахунками бухгалтерського обліку без правової основи здійснення цих операцій неможливо.

При спеціальному підході до розробки методик необхідно враховувати специфіку певної групи економічних суб'єктів, пов'язаних поміж собою характерними особливостями (організаційно-правовою формою, структурою капіталу, структурою управління, чисельністю працівників, податковим режимом тощо), а саме: акціонерні товариства, товариства з обмеженою відповідальністю, малі підприємства, іноземні підприємства, підприємства із іноземними інвестиціями, офшорні компанії тощо.

При галузевому підході до розробки методики аудиту необхідно враховувати галузеві особливості економічних суб'єктів, їх вид діяльності, характерні особливості формування доходів і витрат як в цілому по підприємству, так і виробничої собівартості продукції, робіт, послуг; витрати, пов'язані з реалізацією продукції, товарів тощо. Проте дані підходи застосовуються при розробці даної методики комплексно, тобто - із врахуванням бухгалтерського, юридичного та спеціального підходів.

Податковий підхід при застосуванні методик аудиту ґрунтується на через те, що аудитори при перевірці достовірності фінансової звітності повинні перевіряти згідно до завдання достовірність податкової звітності відносно формування доходів і витрат діяльності підприємства та визначення прибутку до оподаткування згідно до податкової декларації, правильності нарахування та сплати податку на додану вартість і проведення розрахунків з бюджетом зі своєчасності нарахування та сплати податків і зборів до бюджету.

Використовуючи міжнародні та вітчизняні методики аудиту та узагальнюючи рекомендації з його проведення, необхідно виділити наступні складові частини, за якими здійснюється будь-яка аудиторська перевірка:

1.Нормативне забезпечення для проведення аудиту:

- зовнішні стандарти;

- внутрішні стандарти підприємства.

1.Предметна область проведення перевірки:

- загальні та установчі документи підприємства;

- комплекси перевірок.

2.Методика перевірки робіт та розділів бухгалтерського обліку, що підлягають аудиту.

3.Особливості проведення аудиту в умовах комп'ютерної обробки даних (КОД).

Нормативно - правове забезпечення аудиту включає в себе зовнішні та внутрішні стандарти.

До зовнішніх стандартів відноситься закони України, накази президента, постанови, інструкції, положення, МСФЗ, національні П(С)БО, Стандарти аудиту МФБ, Кодекс етики професійних бухгалтерів, галузеві інструкції тощо.

До внутрішніх стандартів відносяться Наказ про облікову політику, додатки до цього Наказу (робочий план рахунків, посадові інструкції, графіки подання звітів і документів (графіки документообігу) тощо), методичні та інструктивні матеріали з організації та методики обліку і контролю на підприємстві тощо.

Предметна область дослідження складається із двох груп комплексів. Одна включає загальні та засновницькі документи відносно діяльності підприємства, господарські договори, Наказ про облікову політику, положення про систему внутрішньогосподарського контролю, фінансову звітність підприємства, оцінку фінансового стану підприємства та його системи внутрішнього контролю.

Друга група включає безпосередньо комплекси робіт з перевірки господарських операцій і стан рахунків бухгалтерського обліку, як правило згрупованих за активом та пасивом Балансу (Звіту про фінансовий стан).

Методика перевірки розділів, рахунків бухгалтерського обліку, робіт, аудиторських послуг тощо включає в себе розробку процедур за кожним завданням аудиту та за кожним рахунком, починаючи з вивчення методики та організації за цим рахунком, яке передбачене чинним законодавством та конкретизоване Наказом про облікову політику підприємства, починаючи із статті Балансу (Звіту про фінансовий стан) чи Звіту про фінансові результати (Звіту про сукупний дохід), де є залишки чи обороти за цим рахунком, наступним - здійснити порівняння з інформацією Оборотної відомості за синтетичними рахунками, потім - із регістром обліку за даним об'єктом та за регістрами кореспондуючих до нього об'єктів, а наприкінці - із зведеними (коли вони наявні за методикою ведення досліджуваного рахунку) та первинними документами. Тобто необхідно здійснювати аудиторську перевірку за методом дедукції - від загального до часткового, а саме - від звітності до первинного документа, а не навпаки.

При цьому методика перевірки за окремим рахунком бухгалтерського обліку, якому розробляє аудитор, обов'язково повинна включати складові, розглянуті у наступному питанні.

Похожие статьи