Поделиться Поделиться

ОРГАНІЗАЦІЯ СКЛАДАННЯ ТА ПОДАННЯ ЗВІТНОСТІ ПІДПРИЄМСТВА

Поняття, класифікація та нормативна база звітності підприємства

Підсумкові дані про господарську діяльність підприємства за визначений відрізок часу складають періодично. Систему цих даних (показників), що характеризує роботу підприємства за певний період, називають звітністю.

Основне завдання звітності - передача інформації тим, хто її використовує для прийняття рішень. Для того щоби звітність була ефективним засобом в управлінні народним господарством у цілому і підприємством зокрема, вона має відповідати цілій низці вимог, які встановлюються нормативними актами України та загальноприйнятим правилам.

Бухгалтерська звітність переважно ґрунтується на даних первинного, аналітичного та синтетичного обліку. Вона призначена для використання як зовнішніми (держава, власники, партнери по бізнесу, інвестори), так і внутрішніми користувачами і є джерелом різноманітної інформації для прийняття рішень на внутрішньому і зовнішньому рівнях (рис. 14.1):

держава використовує звітність для контролю за правильністю та своєчасністю розрахунків за податками, внесками, зборами, неподатковими платежами; показники звітності використовують для моніторингу господарсько-фінансової діяльності підприємств, її аналізу з мстою прийняття рішень на макрорівні;

вищестоящі організації використовують звітність для контролю за діяльністю підлеглих підприємств і організацій, аналізу їх господарської діяльності, виявлення недоліків у роботі та управління;

статистичні органи на основі даних статистичної звітності групують показники діяльності підприємств різних галузей, формуючи загальнодержавну статистику; дані фінансової і статистичної звітності широко використовують наукові установи для виявлення динаміки і тенденцій розвитку окремих галузей, факторного аналізу, підготовки науково обґрунтованих пропозицій для різних рівнів управління, підручників та навчальних посібників;

на підприємствах звітність використовують для контролю за виконанням планів, аналізу господарської діяльності, формування стратегічних планів і рішень та інших цілей.

Рис. 14.1. Користувачі і мета використання фінансової звітності

На основі даних звітності інвестори також можуть вивчати ефективність виробництва на підприємстві, акціонерами якого вони є, виявляти вигідність вкладених у нього капіталів, розмір дивідендів. Кредитори ж, які надають підприємству кредити, на основі звітності вивчають забезпеченість позик, гарантованість їх повернення в обумовлені договорами кредитування терміни. Саме на основі звітної інформації дозволяється визначити майновий стан підприємства, джерела отриманого прибутку і напрями його розподілу, джерела формування основних і оборотних засобів, визначати зміни в структурі фінансових джерел і чинники, які їх зумовили. За даними звітності розраховують показники ліквідності підприємства, його платоспроможності, рентабельності, фінансової стійкості тощо. Звичайно, що для цього потрібна спеціальна підготовка.

Необхідність звітності в ринкових умовах зумовлюється і таким чинником, як потреба в точній і своєчасній інформації про фінансові результати господарської діяльності всіх без винятку підприємств для правильного обчислення платежів у бюджет.

Звітність класифікують за різними ознаками. Уся звітність умовно розділяється на внутрішню і зовнішню. У свою чергу, зовнішня звітність розділяється на звітність фінансову, податкову, статистичну та адміністративну. Усі дані види звітності поділяються також на звітність річну і періодичну. Для одержання окремих даних застосовується оперативна звітність.

Для загального уявлення про склад фінансової звітності наведемо її класифікацію (рис. 14.2).

За порядком регулювання та роллю в управлінні звітність розділяється на державну і внутрішньогосподарську.

Державна звітність встановлюється органами державного управління України, Міністерством фінансів, Держкомстатом, Державною податковою адміністрацією. Вона включає в себе фінансову, податкову і статистичну звітність. Ця звітність містить показники економічного і соціального розвитку підприємств, регіонів, галузей, країни тощо.

Внутрішньогосподарська (управлінська) звітність - це звітність окремих внутрішньогосподарських підрозділів підприємств. Вона містить окремі відомості про діяльність підрозділів підприємства за встановленими для них показниками, на підставі яких приймаються управлінські рішення.

За місцем використання розрізняють звітність зовнішню і внутрішню.

Зовнішня фінансова звітність - це в основному бухгалтерська, податкова, статистична і спеціальна, що використовується як за межами підприємства, так і на підприємстві й обов'язково підписується керівником і головним бухгалтером.

Внутрішня звітність складається для передачі керівництву з метою прийняття на її основі управлінських рішень та для планування виробництва.

Рис. 14.2. Класифікація звітності підприємства

За періодом складання звітність розділяється на періодичну і річну.

Періодична звітність - це місячна і квартальна звітність. Вона відображає фінансовий стан і результати діяльності підприємства наростаючим підсумком з початку року за відповідний місяць, квартал.

Річна звітність містить показники діяльності підприємств за звітний (календарний) рік. Згідно до НП(С)БО 1 "Загальні вимоги до фінансової звітності" визначено такі види звітності:

Бухгалтерська звітність - звітність, що складається на підставі даних бухгалтерського обліку для задоволення потреб певних користувачів.

Фінансова звітність - бухгалтерська звітність, що містить інформацію про фінансовий стан, результати діяльності та рух грошових коштів за звітний період.

Консолідована фінансова звітність - звітність, яка відображає фінансовий стан, результати діяльності, рух грошових коштів юридичної особи та її дочірніх підприємств як єдиної економічної одиниці.

Зведена фінансова звітність - звітність, якому складають органи виконавчої влади, до сфери яких відносять підприємства державної форми власності чи органи, яким належить майно, комунальної форми власності.

Фінансова звітність підприємств є системою узагальнених показників, які характеризують підсумки господарсько-фінансової діяльності підприємства за минулий період (місяць, квартал, рік). Вона складається за допомогою підрахунку, групування і спеціальної обробки даних поточного бухгалтерського обліку і є завершальною його стадією.

Метою складання фінансової звітності є надання користувачам для прийняття рішень повної, правдивої та неупередженої інформації про фінансовий стан, результати діяльності та рух грошових коштів підприємства.

Повнота інформації фінансової звітності забезпечується відображенням усіх господарських операцій у системі бухгалтерського обліку.

Правдивість інформації фінансової звітності забезпечується відображенням господарських операцій за їх сутністю, а не тільки за юридичною формою.

Неупередженість інформації фінансової звітності забезпечується тим, що не допускається перекручень показників. Таким чином, фінансова звітність підприємства повинна задовольняти інформаційні потреби користувачів, які не можуть вимагати звітів, складених з урахуванням їх конкретних інформаційних потреб.

Безпосередньо фінансова звітність забезпечує інформаційні потреби користувачів, відносно: придбання, продажу та володіння цінними паперами; участі в капіталі підприємства; оцінки управління; оцінки здатності якості управління своєчасно виконувати свої зобов'язання; забезпеченості зобов'язань підприємства; визначення суми дивідендів, що підлягають розподілу; регулювання діяльності підприємства та інших рішень.

Таким чином, основною нормативною базою відносно формування показників фінансової звітності підприємства є НП(С)БО 1 "Загальні вимоги до фінансової звітності" та Методичні рекомендації відносно заповнення форм фінансової звітності (Наказ Міністерства фінансів України 28.03.2013 р. №433).

До фінансової звітності відносять такі форми:

форма № 1 - Баланс підприємства;

форма №2 - Звіт про фінансові результати (Звіт про сукупний дохід);

форма №3 - Звіт про рух грошових коштів; - 0 форма №4 - Звіт про власний капітал.

Головний зміст та призначення різних форм фінансової звітності наведено у табл. 14.1.

Склад фінансової звітності

Форма звітності

Призначення форми звітності

1.

Баланс

Інформація про фінансовий стан підприємства, активи, зобов'язання, капітал на певну дату.

2.

Звіт про фінансові результати (Звіт про сукупний дохід)

Інформація про доходи і витрати, прибутки і збитки від діяльності підприємства за звітній період.

3.

Звіт про рух грошових коштів

Інформація про зміни, які відбулися у грошових коштах, джерелах їх надходження та напрямах використання.

4.

Звіт про власний капітал

Розкриття інформації про зміни у складі власного капіталу підприємства за звітний період.

Суб'єкти малого підприємництва та представництва іноземних суб'єктів господарської діяльності за рік складають фінансову звітність за спрощеними формами в обсязі Балансу (форма № 1-М) і Звіту про фінансові результати (форма № 2 -М), керуючись при цьому П(С)БО 25 "Звіт суб'єкта малого підприємництва".

Податкова звітність подається органам податкової державної адміністрації і свідчить про сплату податків та зборів суб'єктами підприємницької діяльності згідно до чинного законодавства. Податкова звітність та періодичність її подання визначається Податковим Кодексом про відповідні види податків, внесків і зборів. Форми податкової звітності та порядок їх заповнення розробляє в основному Державна податкова адміністрація України.

Податкова декларація - документ, що подається платником податків контролюючому органу у строки, встановлені законом, на підставі якого здійснюється нарахування та/чи сплата податкового зобов'язання, чи документ, що свідчить про суми доходу, нарахованого (виплаченого) на користь платників податків - фізичних осіб, суми утриманого та/чи сплаченого податку.

← Предыдущая страница | Следующая страница →