Поделиться Поделиться

Вода як середовище проживання і зберігання мікроорганізмів. Автохтонна і алохтонна мікрофлора відкритих водоймищ. Сапробність. Мікроорганізми -показники процесу самоочищення води

Всю мікрофлору водоймищ із екологічних пози­цій можна поділити на дві групи: аутохтонна (вод­на, власна мікрофлора екосистеми) І алохтонна, яка іззовні потрапляв при забрудненні із різних джерел. Кількість бактерій становить від десятків і сотень до десятків мільйонів мікробів в 1 см залежно від типу водоймища,, метрологічних умов і пори року. Особливо багато м/0 у морській воді і мулі прісних водоймищ ь ^(від100 до 3 млрд. в 1 см'). Не глибині до 1000 м зу­стрічаються лише поодинокі м/о. Крім того, у підземних водах, океанах зустрічаються "ультрамікроби* (розмір біля 0,3 мкм), що пере­бувають в анабіотичному стан. При достатньому вмісті поживних речовин вони швидко відновлюються до розмірів нормальних бактерій. Скями мікрофлори води відкритих водоймив різноманітний, виділено і визначено сотні видів м/о але й це не відображає всього їх різноманіття. Сучасні м/б методи діагностики підтверджують присутіст у морях 1 озерах великої кількості форм бактерій, що не культивуються. Звичайними методами визначють пігментні, флуоресцентні, протеолітичну спо-роугворюючі бактерії .Різноманітні анаеробні мі­кроорганізми, присутні у воді та водоймищах беруть участь у кругообігу біогенних процесів амоніфікаціі і бродінню

Екологія мікроорганізмів. Мікрофлора навколишнього середовища: повітря, води, ґрунту. Методи дослідження

ЕКОЛОГІЯ МІКРООРГАНІЗМІВ

Живий мікросвіт людини і нашого довкілля зазнав великих змін. Продов­жується інтенсивна мікробна корозія землі, колонізація різних об'єктів зовнішнь­ого середовища й харчових продуктів зміненими бактеріями, грибами, вірусами. З року в рік зростають носійство патогенних бактерій серед медичного персоналу та різноманітні дисбактеріози відносно здорових і хворих людей. Все частіше виникають шпитальні інфекції, спричинені патогенними й умовно-патогенними мікроорганізмами. Все це вимагає розробки нових і вдосконалення існуючих ме­тодів лабораторного дослідження мікрофлори води, повітря, грунту, інших об'єктів оточуючого середовища, харчових продуктів. Важливого значення набуває визна­чення дисбактеріозів людини, носійства золотистих стафілококів, менінгококів, збудників дифтерії, холери, черевного тифу, дизентерії. Лікар будь-якого профілю повинен знати, як правильно взяти досліджуваний матеріал, доставити його до профільної лабораторії, провести мікробіологічне дослідження, правильно оці­нювати його результати

Санитарное состояние объектов окружающей среды регламенти­руется по различным физико-химическим и санитарно-микро-биологическим показателям.

Загрязненность воды микробами контролируют по 4 основ­ным показателям: 1) микробному числу воды; 2) коли-титру и коли-индексу; 3) по обнаружению патогенных бактерий кишечной группы; 4) количеству термофилов в почве.

Микробное число (количество микроорганизмов в 1 мл иссле­дуемой воды) определяют количественным высевом разведенной в 10, 100 и 1000 раз воды в чашки Петри с мясопептонным агаром с последующим подсчетом числа выросших колонии.

Для определения коли-титра используют такие показатели: наличие как обычной фекальной кишечной палочки, так и БГКП. Данных бактерий выявляют методом бродильной пробы. Сущ­ность метода заключается в посеве уменьшающихся объемов исследуемой воды в среды накопления (например, глюкозо-пептонная среда с индикатором pH и газообразования), после­дующим культивированием и высеве помутневших (забродив­ших) проб на среду Эндо. Кишечную палочку определяют по росту колоний красного цвета (лактозоположительные), состо­ящих из грамотрицательных палочек, которые не продуцируют оксидазу. Затем по расчетным таблицам определяют коли-титр и коли-индекс.

Коли-индекс можно определить, профильтровав исследуемую воду через мембранный фильтр и поместив последний на среду Эндо. Из осевших на фильтре кишечных палочек вырастают колонии красного цвета, состоящие из грамотрицательных па­лочек. При коли-индексе питьевой воды более 10 БГКП (10 бактерии на 1 л воды) дают немедленный ответ о факте фекального загрязнения воды.

Санитарно-микробиологическую оценку почвы проводят пу­тем определения ее фекального загрязнения по коли-титру, титру энтерококка и перфрингенс-титру. Одновременно определяют и микробное число почвы. Обычно фекальное загрязнение сопро­вождается увеличением в почве количества БГКП и спорообра-зующих анаэробов группы Clostridium perfringens. В результате самоочищения почвы бактерии группы кишечной палочки (БГКП) исчезают, но еще в течение определенного времени в ней на­ходят Clostridium perfringens. Следовательно, присутствие в почве определенного количества Clostridium perfringens и отсутствие БГКП свидетельствуют о старом фекальном загрязнении.

← Предыдущая страница | Следующая страница →