Поделиться Поделиться

Особливості обліку валютних операцій банку

План рахунків бухгалтерського обліку банків України забезпечує мультивалютний облік операцій банків. Це означає, що виникнення вимог (активу) чи зобов'язань (пасиву) в іноземній валюті відображатиметься на тих самих рахунках, що й гривневого активу чи пасиву. Водночас банки можуть проводити розрахунки в багатьох валютах іноземних держав. Проте мультивалютність в обліку поширюються тільки на рахунки 1-го, 2-го, 3-го, 4-го, 9-го класів. Облік на рахунках 5-го, 6-го, 7-го класів ведеться тільки в національній валюті.

Аналітичний облік грошових коштів в іноземній валюті здійснюється у двох оцінках: в іноземній валюті за номінальною вартістю та в національній валюті України за офіційним курсом.

У синтетичному обліку операції з іноземною валютою відображаються лише в національній валюті України.

Унаслідок здійснення валютних операцій в комерційному банку постійно змінюється співвідношення залишків на рахунках в іноземній валюті, які формують активи та пасиви (з урахуванням позабалансових вимог та зобов'язань за незавершеними операціями). Це співвідношення називають валютною позицією банку. Коли сума всіх рахунків у конкретній валюті балансується, маємо закриту валютну позицію. Різниця поміж залишками коштів у іноземній валюті, що формують активи та пасиви у відповідних валютах, забезпечує відкриту валютну позицію. Саме така ситуація не виключає можливості отримати додаткові прибутки чи зазнати додаткових збитків у разі зміни обмінних курсів валют.

До операцій банку, що впливають на величину відкритої валютної позиції, відносять:

- купівля, продаж готівкової та безготівкової іноземної валюти, у через те і.'ислі строкові операції, за якими виникають вимоги та зобов'язання в іноземних валютах, незалежно від способів та форм розрахунків за ними;

- нарахування, отримання, сплата іноземної валюти у вигляді доходів та витрат;

- надходження коштів в іноземній валюті до статутного капіталу;

- погашення банком безнадійної заборгованості в іноземній валюті;

- формування резервів в іноземній валюті за рахунок витрат;

- купівля-продаж основних засобів та товарно-матеріальних цінностей за іноземну валюту;

- інші обмінні операції з іноземною валютою.

Не впливають на величину відкритої валютної позиції операції в іноземній валюті, які здійснюються в тій самій валюті.

Зв'язок поміж операціями в іноземній та національній валютах здійснюється за допомогою рахунків групи:

380 "Позиція банку відносно іноземної валюти та банківських металів";

3800 АП "Позиція банку відносно іноземної валюти та банківських металів";

3801 АП (контррахунок) "Еквівалент позиції банку відносно іноземної валюти та банківських металів".

Рахунки валютної позиції та її еквівалента відображають позицію банку у відповідній валюті та вартість валюти, перераховану в гривні. Рахунок 3800 відкривається за кодами валют в іноземній валюті та в гривнях, а рахунок 3801 - лише в гривнях, аналітичний облік ведеться за видами валют.

У разі здійснення обмінних операцій кінцевим результатом є проведення операцій за дебетом рахунку в одній валюті та кредитом - в іншій.

Під час відображення обмінних операцій із готівковою іноземною валютою за балансовими рахунками використовуються курси:

а) за офіційним валютним курсом на дату валютування (дата здійснення операції) відображається іноземна валюта в подвійній оцінці - за номіналом та в гривневому еквіваленті;

б) за ринковим курсом гривні відображаються в разі купівлі-продажу іноземної валюти за гривні.

Переоцінювання (перерахунок гривневого еквівалента залишків іноземної валюти) усіх монетарних статей в іноземній валюті здійснюється під час кожної зміни офіційного валютного курсу. Курсова різниця від переоцінювання грошових коштів та інших монетарних статей в іноземній валюті зараховується на рахунок № 6204 АП "Результат від торгівлі іноземною валютою та банківськими металами". Позабалансова позиція банку за іноземною валютою обліковується за рахунком № 9920 АП "Позабалансова позиція банку за іноземною валютою та банківськими металами".

З метою формування управлінської звітності банк може вести окремо облік реалізованого результату за операціями з купівлі-продажу іноземної валюти.

Реалізований результат за операціями купівлі-продажу іноземної валюти визначається як різниця поміж вартістю продажу іноземної валюти та вартістю її купівлі за одним із таких методів:

а) "перший прийшов, перший пішов" (FIFO). Щоби визначити дохід банку від купівлі-продажу іноземної валюти, сума реалізованої іноземної валюти множиться на різницю поміж курсом продажу, та курсами, за якими були придбані перші суми іноземних валют;

б) метод середньозваженої. Щоби визначити дохід банку від купівлі-продажу іноземної валюти, сума реалізованої валюти множиться на різницю поміж курсом продажу та середньозваженим курсом, за яким вона була придбана;

в) "останній прийшов, перший пішов" (LIFO). Щоби визначити дохід банку від купівлі-продажу іноземної валюти, сума реалізованої іноземної валюти множиться на різницю поміж курсом продажу та курсами, за якими були придбані останні суми іноземної валюти.

Метод розрахунку реалізованого результату визначається політикою банку з управлінського обліку і може змінюватися, коли це приведе до більш достовірного відображення результату обмінних операцій банку чи на вимогу Національного банку України відносно обліку іноземної валюти.

Реалізований результат обліковується на окремому аналітичному рахунку балансового рахунку № 6204 АП "Результат від торгівлі іноземною валютою та банківськими металами".

Похожие статьи