Поделиться Поделиться

Вимірювання і оцінка ризику за "Системою оцінки ризиків".

Для забезпечення ефективного нагляду на основі оцінки ризиків Національному банку потрібна єдина база для документування рішень відносно ризику. Система оцінки ризиків забезпечує зручність документування висновків стосовно кількості ризику, якості управління ризиками, рівня занепокоєння нагляду (вимірюється як сукупний ризик) і напряму ризику. Загальні визначення дають можливість уникнути суперечностей під час виявлення ризиків. Система оцінки ризиків також містить перелік факторів оцінки, які на-глядовці будуть враховувати під час визначення оцінок. Дані фактори є рекомендованими критеріями здійснення оцінки ризиків; у разі потреби наглядовці можуть розширювати даний перелік, збільшуючи кількість факторів оцінки.

Оцінка ризику в системі оцінки ризиків має відображати як дійсні, так і потенційні параметри ризику банку. На цій оцінці базуються стратегія і дії служби банківського нагляду. Вона також створює підґрунтя для обговорення стану банку з його керівниками та членами спостережної ради банку і допомагає забезпечити більш ефективну роботу служби банківського нагляду (інспектування, безвиїзний нагляд тощо).

Наглядовці мають обговорити висновки, зроблені на підставі системи оцінки ризиків, із керівництвом банку і його спостережною радою. Керівництво банку може допомогти роз'яснити чи змінити висновки наглядовців, зроблені на основі "Методичних вказівок з інспектування банків "Система оцінки ризиків". Хоча Національний банк не вимагає, щоби банки впроваджували подібний процес, наглядовці мають кваліфіковано та результативно обґрунтовувати рішення відносно оцінки ризику перед зацікавленими сторонами для забезпечення ефективного нагляду. Такий обмін інформацією допоможе Національному банку і керівництву банку досягти спільного розуміння ризиків, зосередитися на сильних і слабких сторонах управління ризиками і забезпечити реалізацію планів нагляду в майбутньому.

Проводячи оцінку ризиків із застосуванням системи оцінки ризиків, органи нагляду визначають рівень занепокоєння (тобто сукупний ризик) і напрям ризику для кожної категорії ризику. На основі відповідних висновків органів нагляду вирішують, які заходи будуть вживатися, наприклад, планова і позапланова інспекційна перевірки, заходи безвиїзного нагляду тощо.

Застосування методики і критеріїв управління ризиками дасть змогу органам нагляду визначити, яка саме програма наглядових дій має бути розроблена для певного банку. Метою банківського нагляду є забезпечення найефективнішого нагляду за кожним банком за умови якомога меншого втручання в його роботу, що відповідає інтересам як банку, так і його вкладників та інших кредиторів.

Для ефективного використання системи оцінки ризиків наглядовці мають враховувати як поточний стан банку, так і фактори, які можуть вказувати на зростання ризиків. Згідно із системою оцінки ризиків є чотири основних компоненти визначення параметрів ризику банку:

- кількість ризику, тобто рівень, чи обсяг, ризику, на котрий наражається банк; характеризується як незначна, помірна чи значна;

- якість управління ризиком, тобто наскільки добре здійснюються виявлення, вимірювання, контроль і моніторинг ризиків; характеризується як висока, така, що потребує вдосконалення, чи низька;

- сукупний ризик, тобто узагальнений висновок, котрий відображає рівень занепокоєння органів нагляду, зважаючи як на кількість ризику, так і на якість управління ризиком, з урахуванням відносного значення кожного з цих аспектів. Сукупний ризик оцінюється як високий, помірний чи низький за кожною з дев'яти категорій ризику. Пом'якшувальні фактори (наприклад, страхування) можуть вплинути на оцінку сукупного ризику. Оцінка сукупного ризику визначає стратегію нагляду, тобто які конкретні заходи відносно цього банку будуть вжиті банківським наглядом Національного банку і які ресурси будуть для цього виділені. Перелік факторів оцінки доповнюють складові оцінок;

- напрям ризику, тобто ймовірна зміна сукупного рівня ризику протягом наступних 12 місяців; характеризується як такий, що зростає, стабільний чи такий, що зменшується. Напрям ризику впливає на стратегію нагляду, зокрема на те, які додаткові наглядові заходи можуть вживатися. Коли напрям ризику такий, що зменшується, то на основі наявної інформації протягом наступних 12 місяців дозволяється очікувати зменшення сукупного ризику. Стабільний напрям вказує на те, що сукупний ризик, ймовірно, залишиться незмінним. Коли напрям ризику такий, що зростає, це свідчить про те, що, за очікуваннями, сукупний ризик через 12 місяців збільшиться.

Кількість ризику і якість управління ризиком мають оцінюватися незалежно одна від одної. Через те, визначаючи рейтинги окремих факторів оцінки за системою оцінки ризиків, необхідно пам'ятати, що якою б високою чи низькою не була якість управління ризиком, вона не має впливати на оцінку кількості ризику. За винятком того, значний розмір капіталу чи високі показники фінансової діяльності не повинні розглядатися як пом'якшувальні фактори для неадекватної системи управління ризиками. Наглядовці не повинні робити висновок, що "високий" рівень ризику - це погано, а "низький" --добре. Кількість ризику просто відображає рівень ризику, котрий банк бере на себе в процесі діяльності, і добре це чи погано - залежить від того, чи забезпечують системи управління ризиками банку виявлення, вимірювання, моніторинг і контроль даної кількості ризику.

Органи нагляду здійснюють оцінку ризиків за системою оцінки ризиків у кінці кожного циклу нагляду (як правило, цикл дорівнює 12 місяцям). Така оцінка може уточнюватися в будь-котрий час, коли органам нагляду стає відомо про зміни параметрів ризиків на проміжних етапах.

← Предыдущая страница | Следующая страница →